А. С. ПушкинКогда помилует нас бог, 15 лип. 2019 р., 09:08 Один раз у житті я ходила на малини в хащу. Десь коло Річки, удосвіта з подругою теліпалися залринами, схилами, просіками... а малини було мало. Зачервніє звабливо здалека — підійдемо, а там ще не пристигла. І боялися ведмедя. І нікого-нікого навкруги. Дозбирали канчовики дволітрові і почимчикували назад. Добралися затемна до родички подругової, переночували і на другий день вернулися додому. Малиною пахли ми на весь автобус; нам із Мартою тоді було років по 12. Удома перебирали і пересипали цукром у баночки півлітрові—на зиму, на лік... © Copyright: Василина Иванина, 2019.
Другие статьи в литературном дневнике:
|
