“Як ти лежала горілиць…”
Як ти лежала горілиць
На полонинській крутогорі,
Внизу ницьма стояли зорі.
На білу грудь дививсь Господь
І думав, як це пощастило
Зліпити з глини людську плоть,
З ребра – божественне світило!
Та я в тобі любив земне,
І тінь твоя в мені тремтіла,
Бо знав я, що ти ждеш мене
Всіма бруньками свого тіла.
Я поруч був. Я відгортав
Краї сорочки і спідниці.
Я серед запахущих трав
На грудях бачив дві суниці,
Дві ягоди із молоком,
Снагою внутрішньою ситі,
Пристиглі в тіні під листком,
Росою на світанку вмиті,
Такі розкішні, як мені,
Малому ще молокососу,
Щовечора в липневі дні
Приносив тато мій з покосу.
1998
Четыре дня просидела на диете. — Ночью захотелось пить, подошла к холодильнику, дальше всё как в тумане — очнулась, когда запивала шоколадку борщом.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.