Леся Українка вже на початку XX століття зрозуміла всю сутність чужинської релігії християнства як “рабської віри”, накиненої всім народам. В її поетичних творах частенько знаходимо критичні роздуми над витоками цієї програми винищення самобутніх культур і розуміння суті юдейського монотеїзму: “Наступить той бог єдиний нам усім на шию, мов східний деспот…”
Вона вважає, що було б добре: “щоб цяя секта зосталась для самих рабів…” Її думки суголосні з поглядами сучасних рідновірів на негативну роль християнства в житті націй.
