Гiднiсть

колись, давним-давно, я йшла додому із школи разом з навчителькою Ніною Панасівною. Це перша моя вчителька. Вона жила от там, біля ставка, де зараз руїна, а потім вони виїхали десь, в Черкаси. Із школи додому три км насипною щебневою дорогою, хоча я памятаю її ще грунтовою. Плетусь позаду і дістаю її птаннячками:
- гей, ти, як думаєш?...
А вона каже:
- звертаючись до дорослих, треба говорити "Ви"
Є сімї, де кажуть на тата "Ви", та й на маму часто теж, а у нас я говорила: "ма" і "ба". Виговорити "мамо" не можу і по сьогодні. І от я їй кажу:
- а якщо я Вас не поважаю, то можна казати "ти"?
В мене був суто теоретичний інтерес, але вона зобидилась не на жарт...

І от сьогодні я слухала Олега Хому і згадувала ту розмову. Чи має людина гідність (достоинство - по російськи) і чи повинні ми її поважати апріорі:
https://www.youtube.com/watch?v=4dhoKC04Tos

Другие статьи в литературном дневнике:

• 20.07.2021. Лилия Беседина
• 17.07.2021. Люблю я власну мрiю
• 14.07.2021. ***
• 10.07.2021. о чувстве вины и холуйстве
• 07.07.2021. Магутны Божа
• 05.07.2021. Гiднiсть
• 01.07.2021. Любопытно