Уже не стогне Дніпр широкий, Не котить хвилю й не реве. Як у тюрмі, вже стільки років У водосховищах живе.
Вже не квітує рідна мова На нашій праведній землі, Бо яничари-людолови Її розп'яли на гіллі.
Уже нема тієї пісні, Що всіх нас кликала до бою. На все життя святій Вітчизні Дано лишитися вдовою.
Побиті крила у соколів, В багнюку втоптана культура, І не врятують від заторів Нас ні Шевченко, ні Петлюра.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.