Вiдчуття снiгуПовсюдно довкруг міста, в якому я живу, - сніги. А нас обійшли. Довкола зелено так, наче й осінь ще не на порі. Лиш де-не-де вкраплення золота й багрянцю. Ми наче на острові, на підступах до якого стихія видихається. Або ж робить короткий перепочинок, щоб зібратися із силами і потім вдарити так, щоб саме нас випробувати на міцність. Так буде чи інакше - не важливо, бо почуваєш себе улюбленцем долі. І навіть, якщо снігом замете, світовідчуття не зміниться, залишиться зі мною. © Copyright: Ирина Мадрига, 2009.
Другие статьи в литературном дневнике:
|
