Свалява з супутника

Ирина Мадрига: литературный дневник

Неправильно давні покоління свалявців обрали собі покровителів серед святих. Не Михайло і не Діва Марія, не Кирило і Мефодій, не Миколай це мали б бути, а Георгій.
На супутниковому знімку Свалява виглядає, як кінь, що біжить, а за ним, попід ногами в нього - змія. Голову, круп коня "вимальовує" Латориця з такою чіткістю, що це просто дивовижний природний рисунок виходить. Пустеля Наска "відпочиває". Боржавська полонина, поряд з якою Свалява притулилася, подібна рельєфом і обрисами на велетенского дракона, що летить над цим конем.
Щоб затоптати змія, приборкати дракона, Сваляві треба було назватися Джорджією, а символом міста вибрати квітку жоржину.
Може, в такому випадку наше місто не зазнавало б тієї руйнації у всіх сферах життя, яку зараз доводиться спостерігати.
Біда в тому, що навіть найкращий, найлюдяніший мер цієї руйнації не зупинить.
Не зовсім зрозумілим є топонім Боржава. Треба пошукати.


*************
Знайшла отаке:


Боржава — 1) річка, ліва притока Тиси (басейн Дунаю). Витікає з південних схи­лів масиву Боржава; 2) масив (полонина) Українських Карпат. Розташований в Закарпатській обл., на вододілі Ріки і Латориці. Назву річки виводять від давньоруського борза вода «швидка, жвава, швидко­плинна вода», утворена за допомогою форманта -ава. Найменування масиву від однойменної ріки.


************


Ще знайшла версії з акцентом на гунське походження, які свідчать про корені цієї назви від понять, які буцімто означали "боротьба", "верховний володар" (ЖА), "райдуга" (ЯВА). По ходу діла довідалася з цього ж джерела, що Синяк - не тому, що синій, а від "хіна, сіна".
Все це дуже цікаво. Бо виходить, що моя закарпатська рідня має коріння десь на Алтаї чи в Башкирії, чи й узагалі в Китаї. Обличчя деяких з них просто списані з тамтешнього народу.



Другие статьи в литературном дневнике: