Вчора лелека пролетів наді мною так низько, що ледь не зачепив крилом. Тільки вітром обвіяло скроню. Шкодувала, що не було в кишені фотоапарату - лише на кілька хвилин вибігала з дому, щоб щось купити в магазині.
Це зовсім невеликий птах. Однак вражає розмахом крил - він не менший, аніж розкинуті вбоки людські руки.
Зараз для лелек у нас повно поживи. Жаб розвелося повно. Баюри на лісових дорогах залиті водою від дощів по вінця і заповнені жаб"ячими сімействами вщерть. Ті жабки себе дуже навіть добре почувають, бо й комарів - повно в гущавині лісу. Мабуть, і зміючок цьогоріч всіляких наплодиться, а надто вужів. Цікаво, чи грітиметься на сонечку той здоровилко, що лякає маму вже кілька років.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.
