***

Леся Кожумяка: литературный дневник

Артем Сенчило
·
Сквозь дымку утреннее солнце уныло светит в полнакала.
Промозглым ветром листья клёна куда-то в рай унесены.
И лишь бумага понимает, как ты от холода устала,
И только ручка точно знает, как ты болеешь от зимы.


Стихи - мигреневого цвета. Короткий день - длиннее века.
И, поглощая крохи света, молчит остывшая земля.
И сказки спят в забытых книгах, и ни души - в библиотеке,
И на душе - ни человека, и на реке - ни корабля...


...а где-то в Турции - гранаты и вечно ласковое лето.
В садах поют иные птицы на незнакомом языке,
И по дорожкам важно бродят герои сказочных сюжетов,
И у воды иное солнце рисует тени на песке.


Рюкзак надёжно упакован, как ночь замёрзшими, руками.
И остаётся только верить, глядя на запертую дверь,
Что через яркий кобальт неба уже летит над облаками
Тот самый алый аэробус, что заберёт тебя в Кемер.


(С) Артём Сенчило
.............
Олександр Косенко
Чуже минуле зачаїв ломбард
Як туз у рукаві
Осінні зливи
Мовчать про нашу зустріч
неможливу
Площини наших снів розвів Декарт
У просторі і часі Пустоти
В словах і душах повних Порожнечі
В кінці шляху ми
На порозі Втечі
Мовчить Розлука
Бо вона
То ти
Удвох з тобою
Осінь
Розвезло
Пускають дим на білий світ
багаття
І листя відлітає ніби шмаття
Ув Ирій при надії на тепло
Так
При надії
При чеканні
При
Ади
Кохання вродиться весною
І стежкою
Як пам’ять потайною
Я повернуся
Виглядай
Гляди



Другие статьи в литературном дневнике: