Весняний хмільний вітерець
Розморено спить у гіллі,
А стежка біжить навпростець
В зелені казкові гаї,
Де Мавка блука між дерев -
Тоненький,мов тОчений стан,
І личко сумне і бліде
Ховає вечірній туман...
Шукає й не може знайти
Весну, що для неї цвіла.
Чекає: крізь сиві віки -
Сопілки озветься душа.
Крізь ніжний легкий попілець,
І зими й гарячі літА ,
Вербички зросте пагінець,
Як згадка про спів Лукаша.
Як спомин про Казку Казок,
І диво, що в пісні цвіте,
Як з райдуги вічний місток
В минуле, прийдешнє, в святе.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.
