Твої степа - високі гори
Твої моря - глибокі рви
І твоє щастя горе
Бо не одні у Світі ми
Кудись пійшов - прийшов обратно
І повернувшися назад
Згадав, як було колись ладно
Коли жили ми чемно й ратно
Були часи, та й ладно
Мені не хочется зникати
Але не можу тут завжди
В минуле час я повертати
І відбудовать мости
А може це така наука:
Життя - це мій безмежний край
Моя це радість, моя скука
Ліси, степи, зелений гай
І знов до тебе повертання
Я кличу всіх, до себе всіх
Не зникли мої міркування:
Я кличу тих, хто жити встиг
До нас ще приде і кохання
І радість буде і успіх
Патрiот
© Copyright: Снусмумрик, 2003
Свидетельство о публикации №203061400060
Свидетельство о публикации №203061400060
Рецензии