Щоденник 2003 Соф я Потоцька

Ти переступиш поріг кімнати і не помітиш, як тобі назустріч ступить смерть...

Ти переживеш всіх нас і станеш єдиним очевидцем цих божевільних днів, тихенько розповідаючи легенди з кінця дев`яностих онукам своїх сусідів...

Ти зробиш щеплення своєму собаці, і його замріяна волохата голова ще багато разів тішитиме тебе і твою внутрішню самотність...

Ти обпечеш коханням душі ще багатьох сміливих і запалиш пристрасть у тілах ще багатьох рішучих...

Ти знайдеш в собі силу бути слабкою... І покинеш дивну звичку бути сильною і курити R1 без фільтру...

Ти напишеш кров`ю і потом історію свого життя...

І якщо раптом там з`явиться місце для абзаца про мене, знайди в собі шматочок тепла і вбережи його від редакторських чорнила та туші...






(*) Софія Потоцька - найгарніша жінка України кінця XVIII - початку ХІХ століття.  Автор вірить, що був знайомий з її реаінкарнацією кінця ХХ початку ХХІ.  Зовнішня та внутріня схожість - разючі.


Рецензии
"Ми помрем не в Парижі"...Нас не цілуватимуть чиїсь волохаті голови історії...Біля нас сьорбатимуть чай живі гарячі спітнілі Соні...І це правдиво. Мило. Ніжно. Так має бути. В кожній Потоцькій, що шкрябає кедами сьогоднішні пори асфальту, я бачу реінкарнацію правди про Живу Жінку. Почитайте "Повесть про Сонечку" Цвєтаєвої! Це дуже для жінок, але дуже про живу Соню...Хай щастить!

Ира Цилик   30.06.2003 18:39     Заявить о нарушении
Спробую... Поки що вчуся на своїх помилках у розумінні жінок і написанні прози та віршів...

Так, чомусь, цікавіше...

Amsterdam   05.07.2003 00:14   Заявить о нарушении