Кострубата гілка голосно вдарила у вікно. Я прокинулась і сіла в ліжку. Осінній вітер жбурнув у вікно купу листя. Непогідна ніч, зазираючи до кімнати своїм єдиним чорним оком, була страшною. Раптом до жахливих звуків ночі приєдналося різке тривожне завивання, а до кімнати увірвався, танцюючи, рій синіх світляків сирени “швидкої допомоги”. Я визирнула у вікно. Білі плями з’явились на тлі темряви. То, мабуть, працівники “швидкої”. Вікно мокре від осінніх сліз, тому розгледіти, що діється там, за ним, неможливо.
... “Швидка” віддалялася, блимаючи сиреною. А я не можу заснути. Все це лякає і бентежить мене. Хто з нетерпінням чекав цього вісника нещастя? У кого в серці зараз холодно і пусто? У чиїй душі зараз панує темна і непогідна осіння ніч? Я не знаю...
Ос ння н ч
© Copyright: Анна М.К., 2003
Свидетельство о публикации №203072300124
Свидетельство о публикации №203072300124
Рецензии