Ангел

Вона дивиться навколо себе
І бачить німі вуста.
Ніхто їй не скаже, як жити без тебе,
Без тебе душа пуста.

Вона гасить догорілу свічку,
Допиває вино до дна,
На самоті проводить нічку,
Без тебе вона одна.

Вона твої листи читає,
Теплі сльози течуть по щоках,
Що ти забув її гадає,
Твоя постать в її очах.

Вона не звикла до сліз від любові,
Чом ти душу свою хова?
Не зна, на якій звернутися мові,
Щоб ти зрозумів її слова.

Тепер вона часто плаче –
Їй надто сумно одній,
Вона повернуть тебе дуже хоче,
Ти прости її, зрозумій!

Вона любові не звикла просити –
Тепер на коліна стає,
Без тебе не може далі жити –
Про любов благає!

Вона дивиться людям у очі,
Прагне тебе знайти.
Їй холодно, кожної ночі
Кличе: „До мене прийди!”

Кімнату пусту вона оглядає –
Не може тебе знайти,
Тебе поруч точно немає,
Напевно, їй краще піти...

...Тепер вона далеко піде
Скрізь за тобою спостерігати,
І жодна сльозинка більш не впаде –
Не вміють ангели сумувати...