Н1ч

  Ти десь там і десь тут, поруч. Чую, як дихаєш, бачу обриси твого обличчя, відчуваю м"якість твоїх п"янких губ... твоїх прекрасних губ... Ізвідкісь взялись твої руки і вже невпинно снують по моєму тілу, ледь торкаючись.
  Темрява ховає від мене твої очі, а  я так хочу бачити їх вогник. Я хочу бачити тебе всю. Скинь ковдру, дай моїм очам втіху! Не можу повірити, що мої руки торкаються тебе, вони вже забули, що таке тремтіння. Мої руки стали сильними, а я - напруженою. І водночас розслабленою і танучою, бери і випий мене, - я в твоїх долонях. Ти схиляєшся  мені на груди і чуєш,  як  серце говорить до тебе. Говорить, що ріднішої за Тебе не існує... коханішої за Тебе не існує... Слухай, слухай... Мій голос набагато слабший...
  Знаю, що жадаєш мене... ледь стримуєш свої поривання... знаєш,  що віддамся... тому що вже давно твоя... Ніхто інший не зануриться так глибоко у мене, як Ти, так глибоко у серце... кохана моя...
  Віднайди мене у пелюстках, як я віднайшла себе у попелі. Кожен цілунок тебе неповний, бо не йму віри, що все це насправді... Немовби тонке скло поміж нашими пестощами. Хочу його розбити, та нічим... Хіба що серцебиттям...

23.12.04