Сельские зарисовки

Еду из села в электричке. В вагоне народу видимо-невидимо. Рядом со мной сидят две женщины неопределенного возраста. Неопределенного, потому что возраст сельской женщины после тридцати невозможно понять: то ли ей 30 то ли 60...
У каждой в руках по белому батону и мороженное. Они завтракают. Поочереди изредка очень громко икают - сухомятка! Это скорее даже крик, а не "ик"!
Одна говорит другой:
-Пам"ятаєш Василя? Надькін син.
-А чого ж, пам"ятаю.
-Так от, він місяць тому гуляв на свадьбі, і хтось його по голові вдарив.
-Диви!
-Так! То він потрапив в лікарню, і тільки тепер вийшов.
-Диви!
-Моя сусідка його вчора бачила: голова перев"язана, на ногу шкутельгає...
-Диви
-Сусідка каже, що він дурний став.
-Та він і раніше не дуже розумний був...
***
***
Вот еще одна смешная история:
Наш сосед, Володька, скончался. Хорошее начало смешной истории?
Он был совсем молодой парень. Ему было лет 25.
Осталась жена. Не прошло и пару месяцев, как Надя (вдова) нашла себе жениха, и объявила о грядущей свадьбе.
Соседи возроптали! Не положено в течение года выходить замуж! Но Надя имела всех в виду, и открыто, на все село, встречалась с новеньким женихом. Между прочим, живя в доме
родителей умершего мужа... Это придавало ее встречам, большую пикантность! Соседям было что обсуждать! Ох, было!
Однажды мы встретились с ней в автобусе.
-Ты знаешь, - рассказала мне она, - я для Володьки все сделала: две машины земли завезла на могилу, оградку поставила, заказала памятник! Через месяц будет готов! Так?
-Так, - робко и уважительно ответил я.
-Что ему еще надо? - спросила Надя напористо!
-Ничего, - сказал я, - по-моему, ему двух машин вполне достаточно.
-Ну, вот! Чего ж они все ...
Действительно! Если бы одну машину завезла, так, конечно, маловато было бы Володьке... А две! Он и не мечтал о таком!
И чего соседи не довольны? Оградка есть…
***
***
С нами рядом жила молодая пара. Галя и Вася.
Муж чрезмерно увлекался соседкой - Людкой.
Галя, встретила мою маму и поделилась своими переживаниями.
Тут надо по-украински:
-Мій Васька, падлюка, ходить до Людки! Я, як узнала, то пішла до неї.
Я не ругалась, не оскорбляла її. Я ж культурна жінка.
Я просто їй сказала: "Ти, - кажу, - сволоч! Простітутка! Ти, - кажу, - blядюга! Я ще раз узнаю, що мій Васька до тебе ходить... Я тобі, сука, ноги поперебиваю"!
Що, я може щось не так їй сказала?
-Конечно, Галочка! Все правильно Вы ей сказали! А, главное, без оскорблений, без ругани! - успокоила ее моя дипломатичная мама.
***
***
-Ой, лишенько! Таньку мою Микола кинув - пожалілась Оксана.
-Як це? Чого? – розгублено запитала сусідка.
-Отак! Прожили 8 років, наробили двох діточок, він поїхав у Київ, а звітти не повернувся.
Танька поїхала його шукать. Розшукала подлюку! А він каже:
-Ми з тобой не зходімся характєром!
Танька йому:
-Як це „не зходімся”? А діти, а корову траба пасти! А хату кто буде добудовувать?
-Ти, - каже, - груба і нічого не розумієш в любві!
-Я так думаю, Оксана, що це в його якась зараза завелася!
-Авжеж завелася! Вчителька якась. Вона йому фокуса показала там по-городському, то він вже від неї не відійде. А ми ж в селі цих фокусів не знаєм…
-Не знаєм… - погодилась сусідка.
***
***
В электричке едут деревенские тётки из деревни в Киев.
- У мене дом сняли жиди. Дачніки.
- А.
- Дід с бабкой, їх дочка з мужем і дітей двоє.
- А.
- Так смішно себя поводять... Вранці всі встануть, вмиються, и снідають.
- А.
- Да. Всі разом. А потім всі разом на ставок йдуть.
- А.
- Приходять зі ставка - обідають. Всі разом.
- А.
- І знаєш, що вони їдять?
- А.
- Курку.
- А.
- Да! Курку и часник!
- А.
- Часник! Обов"язково! Він для них сільно полєзний!
- А.


Рецензии