Ун кальний хл б

Якось ранком у нашому селі з’явився чоловік на велосипеді, з валізою на багажнику. Ага... значить, їде собі педалі крутить і голосно так репетує “Унікальний хліб, я печу унікальній хліб”.
Мені цікаво стало, що ж то за такий унікальний хліб.
Підізвав його, й кажу:
- А що це таке, той унікальний хліб.
- Розумієте діду, українці - унікальна нація, вони повинні обов’язково вживати унікальний хліб. Я винайшов унікальній рецепт, і вже скоро цей хліб будуть їсти всі українці.
- От би скоштувати того хліба хоч скибочку, у тебе є?
- Нема, але я можу спекти його у вас.
Запросив я цього унікального пекаря до двору, бабі своїй роз’яснив у чому справа, так би мовити унікальна подія у нашому дворі.
Значить, як годиться для такої справи, дали пекарю посуд, борошно.
- Не заважайте мені, цей рецепт унікальний, це таємниця.
Ми з бабою на двір, з хати. А воно ж кортить, зазираємо через шибку вікна, а він спиною все затулив.
Коли дивимось, пішов приліг, та й заснув. Ми з бабою одразу до хати, нишком виглянули з-за печі.
- Спить?
- Спить!
Підішли до діжки с тістом. Бабі, кажу, - Пробуй.
-Тю!! Звичайне тісто.
Гаразд, почекаємо що воно буде далі. Тим часом унесли дров, розпалили піч. Прокинувся і наш унікальний пекар.
Ми з бабою одразу на двір, щоб не заважати. Чекаємо значить, сидимо під сараєм і мріємо, який то він є той унікальний хліб.
Надворі вже почало темніти.
Коли ось воно...
Пекар несе його, ще з веранди щось світиться.
Чим ближче він наближається до нас, тім густіше в повітрі пахло горілим. Як з’ясувалося згодом, світився той “унікальний хліб” через те, що так пригорів, що аж обвуглився.
На вигляд воно таке плескувате наче сковорідка, перевернута догори дном, на колір наче, хто його дьогтем намазав.
- Ось бачите, - почав “пекар”.
- Для “унікального хліба” треба все закордонне, борошно високоякісне, воду м’яку та чисту, випікати треба не в допотопних печах, а на найсучаснішому обладнані. Тоді вийде унікальний хліб для унікальної нації.
Дивімося ми з бабою, роззявивши роти.
Думою собі, добре хоч ніхто не бачив цих “унікальних” подій у нашому дворі.
Вигнали ми його з двору, та полягали спати.
А в ранці у нас порпало два чугунки та мішок борошна з сараю.
І до чого йому те борошно, воно ж не закордонне?!