Дитяче ессе яким я хочу бачити майбутн! з циклу правове фентези

Твір містить дитячі фантазії із намаганням вкласти їх у чіткі юридичні рамки. Спроба перекладів із «дитячого» вилилася у сухий роздум. Ось що із цього вийшло:

Проект

Закон України

Про запровадження індивідуальних податкових рахунків

Розділ І. Загальні положення

Стаття 1. Мета запровадження індивідуальних податкових рахунків (далі – індивідуальні рахунки) для обліку платників податків, внесених до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.
Завдяки створенню відповідних рахунків у банківських установах забезпечується:
• можливість вдосконалення обліку фінансового обігу в державі;
• поглиблення капіталізації й фінансової потуги українських банків і розвиток банківської системи в цілому;
• вдосконалення емісійної політики Національного банку України;
• створення механізмів контролю фізичними і юридичними особами надходження й використання державними органами коштів від податкових та інших обов’язкових платежів.

Розділ ІІ. Порядок запровадження індивідуальних податкових рахунків.

Стаття 2. Процедуру й порядок запровадження Індивідуальних рахунків розробляє і здійснює Державна податкова адміністрація спільно із Національним банком України та Міністерством економіки України. Для здійснення трансформації використовується інформаційна база Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів. Індивідуальному рахунку присвоюється номер ідентифікаційного коду, занесеного у Державний реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.

Стаття 3. Національним банком України створюється перелік банківських установ у котрих відкриваються індивідуальних рахунків й котрі будуть обслуговувати їх. Відповідно, Національний банк України надає ліцензію банкам, внесеним до переліку, ліцензії на відкриття й обслуговування індивідуальних рахунків.

Стаття 4. Договір, котрий містить умови обслуговування індивідуальних рахунків, укладається між банківською установою і Державною податковою адміністрацією. Процедура укладення договору має відповідати «Порядку укладення типових договорів обслуговування індивідуальних податкових рахунків» (далі – «Порядок») розробленому спільно Державною податковою адміністрацією, Національним банком України та Міністерством економіки України. «Порядок» затверджується Постановою Кабінету Міністрів України.

Стаття 5. «Порядок» щороку переглядається у частині відсоткових ставок, котрі нараховуються на кошти індивідуальних рахунків і на кредити, джерелом котрих є фінансові ресурси цих рахунків, та інші положення, пов’язані із відсотковими ставками та сумами сплат і перерахувань. Інші зміни до «Порядку» вносяться Постановою Кабінету міністрів України.

Стаття 6. Банківську установу, котра має обслуговувати його індивідуальний рахунок, обирає платник податків й інших обов’язкових платежів із переліку ліцензованиних на здійснення цієї діяльності Національним банком України банків, укладаючи із банком договір, текст котрого не має суперечити «Порядку». Платник податків та інших обов’язкових платежів відкриває у банку рахунок за номером аналогічним його номеру його ідентифікаційного коду.

Стаття 7. Платежі фізичних та юридичних осіб-платників податків й інших обов’язкових платежів перераховуються у встановленому законодавством України порядку на індивідуальні рахунки у банківських установах згідно укладеного індивідуального договору між банком і фізичною або юридичною особою-платником податків й інших обов’язкових платежів.

Розділ ІІІ. Використання індивідуальних податкових рахунків.

Стаття 8. Банківською установою на кошти, котрі перебувають на індивідуальних рахунках, нараховуються відсотки, ставка котрих передбачається «Порядком». Ініціативу щодо встановлення відсоткової ставки має Національний банк України.

Стаття 9. Фізичні й юридичні особи, котрі відкривають індивідуальні рахунки у відповідних банківських установах, отримують пріоритетне право на отримання кредитів у цих установах за пільговою ставкою, отримувати за спрощеною процедурою банківські послуги тощо. Індекс преференцій є пропорційним обсягу внесених на індивідуальний рахунок коштів і визначається «Порядком», котрим встановлюється й процедура надання преференцій.

Стаття 10. За банківськими установами залишається право самостійно виробляти систему преференцій для платників податків та інших обов’язкових платежів, котрі відкрили у них індивідуальні рахунки, згідно «Порядку». Принципи формування системи преференцій для кожного банку відображаються у ліцензійній угоді із Національним банком України.

Стаття 11. Банкам, котрі обслуговують індивідуальні рахунки, надається пріоритет в отриманні від Національного банку Україні емісованих грошей і участь у встановленні емісійної ставки. Ліцензовані Національним банком України банки, котрі обслуговують індивідуальні рахунки, мають на правах дорадчого голосу впливати на встановлення емісійної ставки та курсів основних іноземних валют. Свою позицію ці банки мають право виносити на чергове засідання Кабінету Міністрів України та оскаржувати рішення Національного банку України і Кабінету Міністрів України у судовому порядку.

Стаття 12. Кошти, перераховані у якості обов’язкових платежів на індивідуальні рахунки, використовуються Кабінетом Міністрів України та іншими влади і управління, а також органами місцевого самоврядування у порядку, встановленому Законом про державний бюджет України на поточний рік і нормативно-правовими актами, котрі регулюють діяльність органів місцевого самоврядування.

Розділ ІV. Облік і контроль за фінансовими надходженнями на індивідуальні податкові рахунки.

Стаття 13. Облік фінансових ресурсів, зосереджених на індивідуальних рахунках, здійснюється Державною податковою адміністрацією.

Стаття 14. Грошові кошти на індивідуальних рахунках, перераховані у відповідній адміністративній одиниці до регіональної філії ліцінзованого банку, під контролем Державної податкової адміністрації перераховуються до державного бюджету у обсягах і згідно процедурі, встановленій «Порядком».

Стаття 15. Обсяги ресурсів, котрі надходять до державного бюджету із індивідуальних рахунків, визначаються календарним планом надходжень до бюджету, передбаченим Законом «Про державний бюджет України» на відповідний рік.

Стаття 16. Згідно календарного плану надходжень фінансових ресурсів до державного бюджету Міністерство економіки спільно із Державною податковою адміністрацією визначає перелік рахунків й відсоткові частки коштів, котрі знаходяться на цих рахунках, які мають, у встановлений календарним планом термін, бути перераховані до державного бюджету.

Стаття 17. Кошти, котрі після перерахування у відповідний період часу до державного бюджету, залишаються на індивідуальних рахунках у будь-якій адміністративній одиниці України, використовуються органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади у межах їхніх повноважень, визначених законодавством України.

Стаття 18. Органами місцевого самоврядування кошти на індивідуальних рахунках у банківських філіях адміністративних одиниць України використовуються згідно календарного плану виконання місцевого бюджету.

Стаття 19. Місцеві органи виконавчої влади використовують кошти індивідуальних рахунків у обсягах й порядку визначеному спільно Міністерством фінансів й економіки України зі узгодженням із календарним планом виконання бюджету органу місцевого самоврядування означеної адміністративної одиниці України. Узгодження відбувається за участю Державної податкової адміністрації відповідної адміністративної одиниці. Процедура використання коштів на індивідуальних рахунках контролюється органами Державної податкової адміністрації у відповідних адміністративних одиницях.

Стаття 20. Фінансові ресурси індивідуальних рахунків надходять у розпорядження органів влади і управління у адміністративних одиницях України всіх рівнів у обсягах необхідних на виконання поставлених календарним планом функцій, завдань і проектів.

Стаття 21. Ресурси, які перебувають на індивідуальних рахунках, і не освоюються згідно календарного плану витрат відповідними органами влади та місцевого самоврядування можуть використовуватися іншими органами влади і місцевого самоврядування у порядку отримання кредиту, фінансовим джерелом котрих є кошти на індивідуальних рахунках. Кредит надається, обслуговується й використовується згідно процедурі, встановленій «Порядком» та нормативно-правовими актами органів влади і місцевого самоврядування. Відсоткова ставка по кредиту визначається щорічно внесенням змін до «Порядку».

Стаття 22. Кошти, котрі не було використано протягом одного бюджетного року, залишаються на індивідуальних рахунках і зараховуються до бюджету наступного року в процесі його формування.

Розділ V. Забезпечення виконання Закону.

Стаття 23. Інформація щодо обслуговування і кредитних історій ресурсів індивідуальних рахунків у обов’язковому порядку надається органам влади та місцевого самоврядування у встановленому законодавством України порядку. Фізичні та юридичні особи-платники податків й інших обов’язкових платежів мають змогу отримати інформацію про обслуговування їхнього індивідуального рахунку у порядку відповіді управління Державної податкової адміністрації у відповідній адміністративній одиниці України на індивідуальний запит.

Стаття 24. Облік індивідуальних рахунків у банківських установах й фінансових ресурсів на них здійснюється завдяки спеціальній комп’ютерній програмі для органів Державної податкової адміністрації. Розробка й впровадження цієї програми здійснюється коштами із державного бюджету передбаченими на інноваційну діяльність й вдосконалення системи обліку в Україні.

Розділ VІ. Прикінцеві положення.

Стаття 25. Закон набуває чинності з моменту його опублікування у офіційній пресі.
Стаття 26. Кабінет Міністрів України має:
• протягом місяця прийняти відповідні рішення для забезпечення реалізації цього Закону, які прямо віднесені цим Законом до його компетенції;
• подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом;
• протягом місяця привести рішення Уряду у відповідність із цим Законом.