Провокацыя 100

Данний текст заборонений, як провокаційна агітація української мови
Данный текст запрещен, как провокационная агитация русского языка

 Струмочок весело дзюркотів запопадливо омиваючи диряві гріндерси агента Малдера. До речі, це були не гріндерси зовсім, а куплені на секонд-хенді барвисто-рожеві, але добре замальовані чорною фарбою капці в стилі дед-блек-дум-попса. На думку агента Малдера, він виглядав у них дуже готично і з пикою шляхетного лихваря-ренегата посьорбував з металевої бляшанки кров зелених чоловічків з гучним написом "фанта-лимон".Якраз в той час одна с двохсот п`ятидесяти трьох міліардів зірок похітливо пригрівала агентівські суперпаранормальні сідниці. Малдер задоволено примружив свої чорні, сповнені божевільного вогню очиці й педантично обтер липкі солодкі губи комірцем білої сорочки з написом на звороті етикетки "Єсть лі інопланєтниє цивілізациї", а трохи нижче аккуратно піжонським шрифтом "Тут був нєгр". Відтак, у агента Малдера з`явився вотум до тривіальної прибиральниці Галі фон Каюк, що носила його одяг до пральні спецагентів по вівторкам щомісяця.
 Та ми здається надто відійшли від вищезазначеної теми, яка стосувалась передусім присутності примітивної земної особини, що стояла посеред смердючої і в той же час загадково-зачаровуючої річки Либідь. Причиною перебування цього підвида мавп, дивного Homo Sapiens було як завжди нестримне (шалене), навіть можна сказати нездорове бажання (потяг) Малдера до зелених чоловічків.
 Хтось пожбурив чималеньку каменюку у його чуба і він, з незадоволено-ображеним виглядом, перериваючи свої приємні та експресивно-новаторські ідеї пошуків своїх милих улюбленців, повернувся до полярно-протилежного боку звідки каміння ще не летіло. Втрафила каменюка, яка виявилася зовсім не каменюкою, як здавалося на перший погляд, а обдзюреною старовинною і дуже огидною скам`янілою коробкою з-під кавового напою "Галка" з цикорієм, ячменем, коноплею, гашишем та ще чимось, що дуже підбадьорювало і отетерювало, якщо його випити голяком, так сказать, ексгібіціаністично, на даху Васькіної хати. Так от, втрафивши прямісінько в лобову кістку черепної коробки голови Малдера "Галка" розкололася на міріади манесеньких кришталеподібних фотонових частинок (так, знаю-знаю, це безглуздя) і наче та бідолашна Му-му, не маючи права голосу, ображена на весь світ, назавжди зникли вони за обрієм буття, втопившись у річці, що раніше, у часи поетеси Сапфо та її веселих подруг, називалася серед людей просто - Стікс.
 Звернувшись до суперагентського бортового комп`ютера, який він поцупив підчас зйомок 121 серії "Зоряних Війн", де грав поліцейського-трансвестита (ні, стривайте, це вже зовсім з іншої опери), Малдер прослідкував і вирахував траекторію падіння таємниче кинутого тупого важкого предмета і побачив у точці, де швидкість "Галки" дорівнювала нулю, сидячу на радіоактивно-мутагенного каштану, елегантно вбрану в саму лише ексцентричну хустку типу бандана, агентку Скаллі.
 Мимо проходяча бабуся з онуком Стасіком, впала в кататонічний стан з усіма його проявами. Натомість палкий на жіночу грацію, Стасік пускав слинку, яка стікала з підборіддя на його брудні штанці, а далі потрапляла на саму бабусю, що в припадку дригалася, наче гімно в ополонці і викрикувала красномовно-вишукані звороти, додаючи свій вклад до розвитку лексичного словника української мови.
 Поруч пройшов Фройд, який прохав називати його Зіггі, похитуючи головою і дістаючи свого нотатника.
 На Малдера такі німфоманські викрутаси Скаллі вже давно перестали діяти і агентка зовсім загубила надію, яку вона плекала 10 років на те, що він змінить свою ненормальну психічно-неврівноважено- маніякально-депресивну орієнтацію базовану на деструктивності його готичної натури. Наче Сітхарха, споглядаючий на людські біди китайсбкого народу на теренах кінематографу, Скаллі дико реготала з онімілої, з ліхтарем під правим примруженим оком, пики суперпаранормального агента Малдера. До Фройда приєдналися Гегель та Ніцше і швидко почали щось заносити до своїх товстезних, сповнених садо-мазахістичних нахилів нотатників, що час від часу вигукували поради то одній, то іншій стороні.
 Рівновагу і гармонію цього маленького, але збудованого на виваженій фундаментальній філософї світу зпотворив прихід ХІППарського гурту "ХІППокрісі" на чолі з суперстар сучасного шоу-бізнесу Ісуса Христенка з кримезно посадженою на дредівській голівці растаманською шапочкою, за що він отримав прізвисько Кришна-Будда, яке, до речі, дуже пасувало до його експресивно-пацифістському іміджу гуманіста чи гуманоїда №1. З`являеться Кант і долучає до своєї доповіді нового листка із заголовком "Сьомий доказ", додаючи до нього фотокартку ХІППарського гурту "ХІППокрісі". Клеє обслюнявлену марку топ-сікрет на гидко-огидний сіро-жовтий конверт.
 Обгорнена в сіро-буро-малинову параноїдально-хворобливу наліпку пляшка з різким ароматом коров`ячого посліду і метанових органічних сполук була вміло, по фен-шуйськи, поставлена в самісіньку дупу, перепрошую, в самісінький центр дерев`яного калічного столика, що ще ніс на собі свіжі тіні забутих предків, які грали (змагалися в майстерності) з неймовірною серйозністю і азартом в дурня, покер, бридж та звісно в улюблену всім найбільш цивілізованим прошарком людства гру "очко", яка несла високоінтелектуальне задоволення гравцям.
 Хриплим басом соліста гурту "Eagles", тобто їжачків по-нашому, пролунало "Wellcom to the hotel California" і всі, включаючи Фройда та кататонічну бабусю, посідали за отой надибаний у дворі калічний напівфабрикатний столик з трилітровою пляшечкою могаричу, придбанному у найближчому антисанітарному і майже порожньому, наче погляд екзистенціаліста, кіоску.
 Стасік ритмічно длубався у носі, можливо відшукуючи нафтові родовища, або таким способом намагався краще розібратися в собі та пізнати свої не розкриті до сих пір талани, або ж... в малдеровій голові промайнула, немов блискавка в сухий літній вечір розкроїла небосхил на пульсуючі жили, думка, ...або ж... зелених чоловічків. Пропустивши від шокуючих висновків цілу грановану склянку білої, Малдер вирішив, що проведе дослідницьку роботу в зазначеній сфері діяльності після того, як Стасік та інші будуть вже невзмозі поворухнутися і впадуть додолу горілиць.
 Крізь простір і час з запопадливої горлянки пекельного володаря Аїда вилізає рожевий згвалтований песик Шарік, що шкандибає навпростець до місця конвенту вищеописаного благородного товариства з обмеженою кримінально-ідеалістичною відповідальністю та всіма зазначеними на першому конгресі ООН правами та обов`язками. Той шанований конвент імпресіоністично споглядає на рожевого Шаріка, як на канкрєтного гуру, вождя нації. Малдер скорчує на своїй пиці уособлення абсолютного призріння і обтираючи приклеїний котячий послід зі свого гріндерса, що був зовсім не гріндерсом об нові ошатні та ладні сандалії німецького філософа, промовляє ледь чутним, але сповненим сталевої твердості голосом, випромінюючим злі нотки - "Ванючая попса!" і з гуркотом закриває старезний обшарпаний бестселер усіх часів і народів з антагоністичним світосприйняттям про апофеозного олігофрена махараджу Фродо Беггінса та неодноразово описаного у творах епістолярного жанру, всім відомого персня всевладдя, що похитнув віросповідання найбільш розкутих представників протистанської церкви - пуританів...