Який великий світ! Він дивовижний! Розуміючи, дивуєшся: хто ти? Для чого?
Не вірю в щастя. Його не існує. Щастя як привид, як марення. Я боюся його. Боюся пастки, боюся втопитись у щасливому житті,більше з нього не вибратись. Стану щасливим нелюдом. Я не хочу щастя. Не заслуговую на щастя. То кара Божа. За нелюбов, до тебе !
Згадую тебе інколи. Серце у мене німе. «Чому так сталось?». Уже не виникає питання. Бо мені байдуже, де ти, з ким…
Тільки коли за вікном не вщухає дощ, а на душі тяжко – ти приходиш до мене. Приходиш – й відразу йдеш. Йдеш до неї. Я ТАК БЛАГАЮ: ЙДИ І НІКОЛИ НЕ ПОВЕРТАЙСЯ!
Роздуми
© Copyright: Валентина Коренева, 2007
Свидетельство о публикации №207012200014
Свидетельство о публикации №207012200014
Рецензии