Орийская Духовность

 Знание сакральных смыслов Слов - основа духовного развития. Методология и примеры первооснов Слова. Орийская традиция духовности - раскрытие смыслов через ПравоСловие украинской языковой традиции.
Сокращенный вариант по вопросу сакральных смыслов основных духовных Ориентиров на русском языке можно найти в: "Святой Дух и сила Воли" http://www.proza.ru/2009/01/13/718

 
 Національні Духовні Орієнтири.

       Я розуму зоря! М.Мірошниченко

       Я иду с мечем судия. Г. Державін


Основними Явищами, через які можна установити напрямок розвитку нації є:
- духовні основи-орієнтири розвитку,
- основи суспільного існування (ОрҐанізація біологічної основи).

 
Методологічною основою для знаходження духовних орієнтирів є Слово. Саме Слово, як природне ЯВище, несе в собі і забезпечує собою “розкриття” свідомості через відповідний метод мислення. Осмислення сучасних соціальних процесів, знаходження історично правильних рішень та коректне (не стихійне) досягнення їх втілення в соціально-політичну практику може бути здійснено, якщо буде вирішене питання зміни свідомості. В загальному вигляді це означає розкрити для свідомого сприйняття вимір Буття, вийти із стану площинного (уземленого в духовному значені) розуміння і сприйняття життя. Тобто не просто говорити про віру в Біг, а реально усвідомлювати своє Воз-з’єднання з Вишньою Силою і, саме відповідно за такою логікою мислення, усвідомлено впроваджувати єдиний Спосіб Буття-Життя, як історичний процес РозВитку. Як нероз’єднане власне існування в Праві та Яві.

Говорячи про розкриття свідомості, так чи інакше ведеться мова про понятійний апарат. Практично для сучасних людей це означає переосмислення звичних понять через відновлення в своїй пам’яті історично первісних слів-понять. Такі слова не втрачені, а мають свій зміст у сучасних словах.

В розумінні суспільного процесу, зміна свідомості найкраще і найшвидше може бути здійснена саме в такий спосіб. Більше того, саме в сучасний історичний період гостро стоїть питання зміни свідомості через переосмислення понять, тобто усвідомлення на новому рівні смислів відомих слів. Проте, слід зауважити. Подібне є хай і необхідним, але не основним кроком в розумінні розкриття свідомості. В даному викладі це питання залишиться поза розглядом. В першому наближені щодо цього були надані роз’яснення у першому виданні “Орійська Ідеологія ВКраїни” (за 1998р. див.ч.1.5).

Фактично, це не є нові смисли. Вони такими повстають для сучасної свідомості. Насправді, це є процес розгортання (розкриття) того історично утвореного інформаційного згустку, яким історично Являються сучасні слова як поняття. Оскільки Слово є ОрҐанізатором мислення, то “розкриваючи” Слово, ми цим самим здійснюємо “розкриття” самої ОрҐанізованості нашого мислення, що нині звично розуміємо під словом-поняттям свідомість.

Відомі різні, напрацьовані в ході історії, методи зміни свідомості. Метод переосмислення звичних понять також відомий і в певній мірі застосовується в різних практиках. В даному розгляді наведені деякі основні результати відновлення змісту Слова, які були отримані завдяки Методу змістового розгорнення (розкриття) обопільно-значного Слова (МЗРОС). Методологічні визначення цього методу ґрунтуються на таких твердженнях:

1. Найпервісніші слова-поняття, як певні звуки в сучасних мовах, мають найбільшу частоту вживання.

2. Наявність найменшої кількості звуків у сучасних слово-поняттях є ознака їх наближеності до первісних слів.

3. Наявність сучасного слова, серед подібних слів, з найменшою кількістю звуків означає його природну первісність, основу, в порівнянні з якою інші слова можуть бути вже тільки похідними.

4. Сучасні слова-поняття, які мають в собі такі основні поняття-слова в обопільному варіанті, несуть в собі їх понятійний зміст як інформаційний згусток історичної пам’яті.

Саме за таким методом осмислення Слова, ми говоримо про необхідність оновлення свідомості щодо визначення напрямку розвитку духовності народу.Можливість застосування даного методу в усій повноті пов’язана із сучасною мовною традицією. В даному розгляді нас цікавить можливість нашої національної мови, яка серед існуючих сучасних живих мов є не просто особливою. В цьому розумінні, вкраїнська мовна традиція має унікальне значення. Вона є основа для інтелектуального розвитку людства, яке повстало перед вирішенням питання Духовного зростання – здійснення ре-еволюційного переходу Серцевинним шляхом на якісно новий рівень свого існування. Саме про такий Серцевинний Шлях (а не про “Серединный”) і вів розмову Буда Ґотаман.

В більшості люди різних народів навіть не замислюються над існуванням понятійної неточності або й протилежній суті слова тому, яке вони сприймають у призвичаєному значенні. Разом з тим, сучасна наукова думка вже давно вказує на принципову важливість знання смислів тих понять (терміни), якими оперують для осмислення будь-якого Явища. Невизначеність термінології, хибне знання смислів призводить, як результат, до схиблених рішень як в науці, так і в соціальній практиці. Тобто, з точки зору методології пізнання, надзвичайне значення має те, що ми розуміємо, коли використовуємо те чи інше слово-поняття. Для формування узагальненого розуміння певної задачі. І виходячи з цього розуміння – прийняття рішення про певну дію. Бурхливе формування наукових термінів для утворення так званих наукових мов в різних науках, що за останній час намаҐаються трактувати як одну із головних ознак наЯвності певної науки,- є свідчення не прояснення знань лЮдства, а навпаки. Це є свідчення втрати розУміння Слова, його первісних основ.

Як один із прикладів достатньо поширеного хибного розуміння Слова і формування схибленого напрямку мислення, можна навести з практики сучасної розсіянській мови прислів’я: „не мытьем, так катанием”. Сучасне пояснення московських фахівців-лінгвістів щодо цього прислів’я, що „в древней Руси, когда стирали, то или терли или катали на специальных ребристых досках белье, поэтому такая пословица...”- свідчить про втрату психологічної(!) суті цього вислову через втрату знання змісту слів. Для тих, хто втратив в пам’яті своєї мови слово „кат”, “катувати”, сПравжній вислів: „Не ниттям, так катанням”, - в результаті отримали спотворення власної думки. Здається не треба багато пояснень щодо повністю втраченої психологічної ідеї цього вислову у прийнятому в розсіянській мові варіанті. Коли хтось хоче від іншого чогось добитись чи щось отримати або ниючи, або катуючи - це зрозумілі методи досягнення цілі. Або судомлячи, або замордовуючи - тягнучи, або ріжучи - ниючи, або нівечачи... Втім намаҐання отримати щось від іншого у спосіб почати прати білизну за варіантом „не мытьем, так катание”,- це є прикладів спотвореного мислення, який набув статус загальноприйнятої мовної норми. Один з характерних прикладів, але не єдиний. Певна сума подібних спотворень змісту слів призводить до виникнення у суспільстві (народі) усталеного хибного сприйняття навколишнього світу, що породжує „поляризований” світогляд. Спотворений світогляд наРоду породжує потворну психологію особистості, яка отримує таке розуміння внаслідок виховання.

“Необхідно почати з виправлення імен” ,- ще вказував Конфуцій у відповіді на питання, з чого треба починати для владнання уПравління держави.

З цих прикладів зрозуміла потреба переосмислення сучасних смислів слів на рівні першозначимих понять. В першу чергу тих, які мають статус Імен Власних. Те, що в загальному вигляді достатньо часто озвучується як проблема світоглядної кризи, своє вирішення має саме через Метод змістового розгорнення (розкриття) всіх понять-слів в їх історичному понятійному наповненні. Цей метод має свої способи, застосування яких обумовлено самим процесом розвитку мовлення різних народів. З них нас цікавить тільки той спосіб, який виЯвляється оптимальним для нашого рідного Слова. Методологічний спосіб, який на основі саме ОрКраїнської мови має силу прямого проЯвлення, може бути осмислений завдяки сучасним науковим уЯвленням.

Питання виникнення мови, як і чому відбувся перехід від звіриних гуків до мовлення Слова, хвилював найосвідчені уми на протязі відомої нам історії. Враховуючи напрацьовані уЯвлення про взаємозв’язок форми і змісту та опираючись на відомі закони діалектики, логіка становлення і розвитку Слова, як історичного Явища, в загальному вигляді має таке теоретичне обґрунтування.

Говорячи про становлення, проЯв та розвиток розумних істот, ми повинні виходити із уЯвлень про взаємопов’язаність форми і змісту. Цей розгляд ми обмежуємо тим періодом, коли сутності Праві, в силу біологічних змін, отримали нову форму для свого виЯвлення. Тобто психофізіологічні виЯвлення сутності у виді людиноподібних мавп отримали можливості розвитку у якісно новій формі - у виді приматів Homo sapiens. Перший етап існування характеризувався відсутністю мови. В своїх можливостях подавати команди-гуки на цьому етапі люди майже нічим не відрізнялись від мавп. Це був період, так званої, „безмовної людини”. Але наЯвність нової форми ОрҐанізмів обумовлювала можливість втілення Духу (суть-ність) вже в новій якості. Тобто тоді постала спільність фактично вже не тварин, а розумних істот, які ще не володіли Словом, але перейняли і використовували певний набір звукових команд. Коли кількість таких гуків-команд збільшилась до відомого рівня, відбувся перший прорив свідомості, власне кажучи пробудження свідомості. Саме згідно діалектичного закону (при наЯвності певної кількості здійснюється перехід в нову якість), на певному етапі відбулась ОрҐанізація мислення через одну із особин цього суспільства, яка перша пережила зв’язок-осмислення певного звуку з певним образом. Це було перше відкриття розуму. Щодо причин виникнення потреби у оволодінні Словом, які розглядаються в сучасній науці, необхідно зауважити наступне. Не можна заперечувати значення потреби в силу спільної діяльності (роль праці), умов стресового існування, що загострює потребу удосконалення засобів спілкування. Жести, міміка, окремі гуки вже не забезпечують потреб спільноти. Цілком слушні думки про недооцінку вченими ролі лідера (“наиболее сильного и интеллектуально развитого воина-охотника»[ Б.В. Якушин “Гипотеза о происхождении языка”], як у становленні, так і розвитку мови). Проте все це умови необхідності, але не достатності. Причини достатності потребують іншого осмислення, основні риси чого мають своє описання. Питання психофізіологічних механізмів переживання такого відкриття не може бути науково зрозумілим, якщо обходити уЯвлення про той стан особистості, який визначається поняттям Кохання. Стан кохання є причина, яка саме виступає як умова достатності. Не усвідомлення цього щодо питання виЯвлення Слова, робить наукові погляди нежиттєвими. Невідповідними природним Явищам, тобто ненауковими у справжньому розумінні.

Це була та Аватар особистість, яку людство утримує в своїй пам’яті під уЯвленнями про першолюдину. Таке розуміння обумовлена тим, що істота, яка не має Слово мислення, не є ще розумною істотою, а є, власне кажучи, людиноподібним створінням. Поняття мислення (свідомості) невід’ємне від поняття Слово. Поки не було виЯвлено Слово, а були лише гуки-команди, мозок не утримував в собі розумової ОрҐанізованості. І тільки з переходом з рівня гуків на якісно новий рівень – Слово, відбулось пробудження свідомості. Це було перше відкриття людського розуму, це було пробудження РозУму.

Зрозуміло, що перше слово було видобуте Аватаром-Автором із тих мавпоподібних гуків, якими звично вже користувались в той період люди. При цьому хочеться звернути увагу на такий момент. Треба розуміти різницю між первісними гуками, які природно починають і зараз звучати у немовля(!) і тим, що ми визначаємо як первісний звук-слово. При всій гіпотетичності міркувань з цього питання, цей аспект має підстави для свого врахування.

За принципом механізму подібності, відповідно розпочався розвиток мовлення. Здійснювалось осмислення інших гуків вже як слів-звуків. В першу чергу через їх поєднання із першоСловом. Це було вже мовлення на рівні вислову. Додавання до першоСлова певних відомих гуків з часом оформлювалось у нове поняття, встановлювалась нова понятійна словоформа. І одночасно додавання до першоСлова певних відомих гуків, в результаті чого оформлювалось нове поняття, встановлювалась нова понятійна словоформа. Не має потреби намагатись визначити час, за який це відбувалось. То діяння не тільки не одного дня, але і не одного року. Життєві потреби, накопичуємий досвід- все це обумовлювало розвиток мовлення. Тобто зростання кількості Слів у вигляді висловів на рівні декількох звуків. При цьому знов збільшувалась кількість таких звуків, які вже мали значення слів. Треба наголосити, що подібне з’єднання, тобто додавання одного звуку до іншого здійснювалось як в одному порядку промовляння, так і в протилежному. Саме такий природній спосіб з’єднання гуків-слів залишився як принцип утворення нових слів понять із вже відомих слів і понині (приклад: “миролюбний” - “Любомир” тощо). Звуки, які набували значення певних понять, набували статусу Слова. Це і було формування перших слів.

В ході розвитку мислення відбувався розвиток і мовлення не тільки в силу формування нових слів-звуків, але продовжувалось додавання одного (нового) слова до іншого ( вже відомого), тобто формування сПравді первісних висловів, які мали свій смисл. За рахунок додавання чи в одному порядку мовлення, чи в іншому, як єдино можливий природний процес.

Таким чином, механізми додавання (тобто - закон переходу кількості в якість) і зміни порядку об’єднання ( тобто – закон єдності і взаємного проникнення двох протилежностей) є невід’ємна природна основа і, відповідно, властивість Слова. Ця властивість зберігається і для сучасних Слів. За логікою діалектичного мислення, формування якої було завбачено самою практикою виникнення і розвитку мови від самих первісних слів (приклад, коли із слів „машина” і „будівництво” витворили слова „машинобудівництво” та „будмашпром” тощо). Відповідність цих властивостей Слова із філософськими основами, що, як загальні природні закони розвитку, відомі нам як закони діалектики, є теоретичним підґрунтям справедливості такого методологічного підходу щодо розкриття і осмислення сучасних слів. Таке розуміння методологічних основ Явлення і становлення розумної мови, історичного розвитку мов до сучасного рівня дозволяє говорити о принциповій можливості відновлення понятійних першооснов. Тобто ключових понять. А через них, відповідно прояснення Правомірності застосування тих чи інших сучасних слів з точки зору Істинного знання ЯВища.

Через цю природну закономірність при формуванні слів збувався механізм упорядкування слів при їх застосуванні. Тобто, скажімо, маючи в своєму мовному обігу вже декілька слів-звуків, для того, щоб передати такий або інший зміст, люди використовували єдино можливий спосіб: змінювали порядок проголошення цих слів-звуків. Зараз це можна осмислювати як виЯвлення тої закономірності, яка відповідає сучасним уЯвленням щодо другого, ключового, закону діалектики: існування і взаємне проникнення діалектичних протилежностей.

Тому можна припустити, що сучасні звуки-букви, які мають найбільшу частоту вживання в людській мові і є саме тими первісними звуками-Словами. Тобто частота вживання того чи іншого звуку в сучасному мовленні, є проЯв саме цього факту. Застосування такого статистичного методу краще робити на основі усереднення даних певних груп сучасних мов. І через цю закономірність треба і можна говорити про відновлення понятійного розуміння основних першоСлів. Водночас, на рівні орфографії це означає, що будь-яке сучасне слово можна і треба читати як зліва на Право, так і з Права наліво.

Отже, сучасні слова утримує в собі множинність двостороннього (обопільного) змісту. Подібне є невід’ємною природною властивістю взагалі мови, як Явища. Всилу цих причин можна стверджувати:

- перші звуки-слова найчастіше використовуються у споріднених мовах,

- за природною логікою Слово має двостороннє змістове значення.

Саме за таким розумінням йдеться мова про розкриття смислів більшості сучасних слів. Таке розкриття слів є фактично переосмислення звичних смислів. Тому можна і треба говорити, що спосіб “розкриття слів є основним для, так званого, розкриття свідомості.

Все це дозволяє зробити висновки, які вже наводились як певні методологічні визначення:

1. Найпервісніші слова-поняття, як певні звуки в сучасних мовах, мають найбільшу частоту вживання.

2. Наявність найменшої кількості звуків у сучасних слово-поняттях є ознака їх наближеності до первісних слів.

3. Наявність сучасного слова, серед подібних слів, з найменшою кількістю звуків означає його природну первісність, основу, в порівнянні з якою інші слова можуть бути вже тільки похідними.

4. Сучасні слова-поняття, які мають в собі такі основні поняття-слова в обопільному варіанті, несуть в собі їх понятійний зміст як інформаційний згусток історичної пам’яті.

При цьому закономірність переходу кількості в якісно новий вид мало місце і в тому, що з розвитком мовлення, прискорення здатності промовляти і часто застосовувати один і той же вислів, призводило до з’єднання у вигляді нового слова того, що певний час сприймалось як вислів. Таке об’єднання в подальшому викликало „випадання” певних звуків, скорочення проголошуємих звуків, як певний процес прискорення мовлення. Осмислення цих переходів, які відбувались на протязі багатьох тисячоліть, ґрунтується також на уЯвленнях третього закону діалектики – закону заперечення заперечень. Так, одним із проЯвів цієї закономірності було те, що певні поняття-слова, які для „батьків” (батьківського роду-мовлення) мали значення освітлених понять, „нащадки”, заперечуя, переосмислювали і надавали протилежне значення. Святі поняття для „батьківського” роду перевертались для родів-нащадків в певні форми заперечень, коли ці поняття переставали сприйматись у зв’язку із Вишньою Силою, або, навіть, ставали брутальними.

Саме ці теоретичні основи логічно дають обґрунтоване розуміння закономірностей, які відбувались в процесі розвитку, взагалі, здатності говорити та історичному формуванні різних мов. НаЯвність подібних історичних змін: скорочення звуків, що промовляються, втрати смислів певних понять до рівня звично-побутових тощо – свідчення, за яким цілком обґрунтовано можна визначати, яка із сучасних мов несе в собі більше глибокі історичні корні.

Дані міркування наведені для розуміння, на чому ґрунтується Правомірність логіки переосмислення сучасних понять. І, відповідно, як певного методу відновлення понятійної суті сучасних слів. Чому для відновлення істинного значення понять правомірно і доцільно „розчленовувати” сучасні слова. Тому, що це не є „гра в розчленовування”, а є метод відновлення понятійного змісту сучасних слів через розкриття в них історичного значення першослів. Тому правомірно будь-яке сучасне слово розглядати як певний історичний інформаційний згусток, справжній понятійний смисл якого можна відновити саме через виокремлення його складових понятійних проЯвів. При цьому сучасні слова не випадково, а закономірно мають двосторонню змістову властивість, як зліва наПраво, так і навпаки. Слово утримує в собі смислову обопільність в силу самих основ становлення і формування мовлення. Це є загальна властивість слів, а не просто певна властивість деяких слів, яку, скажімо, використовують в поезії, як деяку забавну властивість мови. Для прикладу, звернемо ще раз увагу на наведені, як епіграфи, знакові строки із поезії: „Я розуму зоря”, та: „Я иду с мечем судия” - які однаково читаються як у звичайному, так і зворотному напрямках (т.зв. паліндроми). Така можливість мови також є певним аргументом для з’ясування, які із сучасних мов найбільше утримують в собі серцевину мовної першооснови. Навіть на рівні аналізу здобутків поетів різних народів, які створювали такі „літературні паліндроми”, вже можна робити певні висновки.

Думається, саме в силу розуміння цієї властивості Слова йшла традиція записувати тексти, не розбиваючи на окремі слова, а не через “нерозвиненість правил писемності” їх авторів. Є підстави говорити, що сучасні правила орфографії та граматики є більшим свідченням втрати розуміння істинного значення Слів і, відповідно, Правопису. Стосовно обопільної властивості слів, цікавою є така характеристика щодо паліндромних текстів: “Палиндром активизирует скрытые пласты языкового сознания и является исключительно ценным материалом для экспериментов по проблемам функциональной асимметрии мозга. Палиндром не бессмыслен, а многосмыслен. На более высоких уровнях противоположному чтению приписывается магическое, сакральное, тайное значение. Текст при «нормальном» чтении отождествляется с «открытой», а при обратном — с эзотерической сферой культуры. Показательно использование палиндромов в заклинаниях, магических формулах, надписях на воротах и могилах, т. е. в пограничных и магически активных местах культурного пространства — районах столкновения земных (нормальных) и инфернальных (обратных) сил… Зеркальный механизм, образующий симметрично-асимметричные пары, имеет столь широкое распространение во всех смыслопорождающих механизмах, что его можно назвать универсальным, охватывающим молекулярный уровень и общие структуры вселенной, с одной стороны, и глобальных созданий человеческого духа, с другой. Поэтому зеркально-симметричная парность является элементарной структурной основой диалогического отношения. Закон зеркальной симметрии — один из основных структурных принципов внутренней организации смыслопорождающего устройства.”[ Ю.М.Лотман Избранные статьи]

Ставлячи питання про обопільно-змістовну властивість Слова взагалі (тобто будь-якого слова будь-якої мови), ми наголошуємо, що це обумовлює механізм розкриття свідомості. Механізм, який необхідно включити для переходу на якісно новий рівень усвідомлення ВсеСвітів, В цьому треба бачити визначення певного напрямку наукових розвідок та впровадження нової методології виховання нового покоління.

Говорячи про визначення напрямку розвитку духовності народу, необхідно мати за Орієнтири відповідні опорні образи-поняття. За основу цього визначення ми беремо Орійську мову. Для пояснення правомірності такого визначення саме для вкраїнської мови зосередимось в даному викладі в основному на декількох головуючих поняттях.

Потреба відновлення в нашій свідомості, як родове самовизначення, поняття Орії, обумовлена відомим з історії і збереженим в пам’яті нашого народу Ім’ям Власним Отця-Бігу – Ора.

Сьогоднішнє розуміння Імені Отця Бігу, яке побутує серед людей, дозволяє говорити, що саме в такому розумінні Ім’я Ора потребує свого оновленого усвідомлення. Більшість із людей, коли чує або промовляє завчено відомий вислів: “В Ім’я Отця і Сина і Святого Духа» ,- має можливість здогадатись, що це не випадкова фраза. Наголос, який Явно звучить в різних місцях Євангелію саме щодо Ймення Отця і Сина, дозволяє тільки дивуватись, чому ніде в Євангелії не виголошується саме Ймення Отця. Хіба ЄгоШуя (за сучасною орфографію: ЙогоШуя) приходив не для того, щоб саме навчить цьому Імені. Здавалось би, якщо так часто говорять про Його Десницю, то чому якось і не згадують про ЄгоШую. Чи говорять і самі не розуміють, про що вони говорять, бо так пороблені. Пораблені так, що навіть такі слова ЄгоШуї: ”Я вибрав вас, і вас настановив, щоб ішли ви й приносили плід, і щоб плід ваш зостався, щоб дав вам Отець, чого тільки попросите в Імення Моє” (Св.Ів.15.16), не наштовхують на думку про важливість знання сПравжнього Імені для звернення. Виходячи із власного побутового досвіду, коли хтось перекручує їх власні імена або їх батьків, зрозуміло, що це не є “не важливо як назвали”. Користуючись словом Ісус, і навіть не питаючись, ким і чому така традиція виголошення Імені була нав’язана, якщо сам Він на запитання про своє Ім’я називався: ЄгоШуя (Є Шуя). І ця самоназва Його збереглась, хоча і у зміненому вигляді Єгошуа (для якого пізніше підібрали різні варіанти тлумачення). Він знав своє місце в Бігу-Отця Свого, яке займав, доки не було Вознесено на місце Його Десниці.

Говорячи про принципову важливість відновлення Ім’я Отця Бігу, нагадаємо такі слова ЄгоШуї: “Я Ім’я Твоє виЯвив людям, що Мені Ти із світу їх дав. Твоїми були вони, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли Твоє слово… Я йду до Тебе, Святий Отче,- заховай в Ім’я Своє їх, яких дав Ти Мені, щоб як Ми, єдине були!” (Св.Ів.17.6-11). “ Я ж Ім’я Твоє їм об’явив й об’являтиму, щоб любов, що Ти нею Мене полюбив, була в них, а Я в них!” (Св.Ів.17.26). А пригадавши, запитаємо самі себе, то чи знаємо ми, чи хто інший, яке ж Ім’я Отче об’явив ЄгоШуя людям? Яке це об’явлення, чому воно відсутнє в Євангелії, що є само красномовне свідчення, враховуючи зусилля багатьох при відборі правильних та невірних текстів, редагуваннях та внесення інших „уточнень”? Та чи загубилось Ім’я Отця? Ті, хто має пам’ять цього Імені зараз, тільки і можуть бути тими, про кого ЄгоШуя сказав тоді: ...вони зберігли Твоє слово... заховай в Ім’я Своє їх... Заховати в Ім’я своє це значить ні що інше, як дати їм в назву своє Ім’я.

По суті свого значення Слово-поняття Біг не є ім’я власне. На більшу істинність вживання саме словоформи Біг вказував ще Григорій Сковорода (С ково рода). Слово Біг, в означенні проЯву Вишньої Сили, вказує не тільки на давнє знання народу-Слова про те, що Рух є “формою існування матерії”. Це слово-поняття передає уЯвлення про характер цього Руху. Тобто, який саме характер в цьому Русі шанується за народною традицією, як найбільше відповідний саме Вишній Силі. Шанування Бігу, як певного якісного характеру Руху, означає світоглядну відмінність в порівнянні з традицією шанування Ходу або Году (Гот). Маємо надію, що сучасні наукові знання дозволяють вже зрозуміти, чому Біг є шановане поняття в духовній традиції Русі. Традиції народу Слова єдиного кореня на протязі багатьох тисячоліть, родове ім’я якого – Орії Слова’Ани.

Саме Ім’я Ор є коренем і понятійною першоосновою утворення поняття Орійці (Орії-ці ). При цьому слово-поняття Ор, яке з давніх часів має значення Імені Власного Отця, відноситься до самих первісних слів, які були мовлені на Землі. На підставі висновків попереднього характеру, є підстави говорити, що сучасний звук О має суттєві ознаки того, що воно відноситься до тих найперших звуків-Слів, з числа яких і відбулось пробудження розуму із стану тваринного небуття. Саме в розумінні звука-Слова, а не в розумінні первісного звуку, яке починає подавати те ж немовля донині. Враховуючи, що формування звуку Р також має витоки із тих основних команд-гуків, які використовувались ще у стані „безслівного” існування, поєднання цих звуків в єдиному слові-понятті само по собі давало б підстави для окремого виділення такого звукосполучення. Навіть якщо б воно не мало того понятійного значення, яке утримується в духовній культурі нашого народу та інших народів.

Для прояснення значення цього Імені в історії розвитку не тільки нашого народу, наведемо загалом відомі уЯвлення, які, за логікою викладеного методу, стають аргументами, що однозначно вказують на розуміння Імені Ор, як імені Отця-Бігу. Те, що саме в такому вигляді воно успадковане в нашій родовій пам’яті є невипадковим, а закономірним фактом для самоусвідомлення нашого народу.

Нагадаємо, що Ім’я Ор наводиться у двох наших літописних джерелах Влесовій Книзі і в „Послання Оріян хазарам”(так званий ”Рукопис Войнича”). Втім у питанні щодо ієрархії Бігу, хто є Головуючим Вишньої Сили і яке його Ім’я, нині побутують різні тлумачення. В коментаріях до „Послання Оріян хазарам” вказується, що “Ор - божество наших пращурів...” Але як правило, Ім’я Ора взагалі не згадується в переліку Імен Ієрархії Бігу. В коментарі Б.Яценко до Влесовій Книги, в інших публікаціях впливових сучасних авторів зустрічається думка, що Ор не є Отець-Біг і Його треба визнавати як патріарха слов’янського роду, певну історичну особу тощо.

З цього приводу зазначимо наступне. Сьогодні вже існує обґрунтування, що текст Влесової Книги поєднує в собі декілька тексті, які були записані в різні часи різними авторами в традиції вплітання одного тексту в інший, як сплітається жіноча коса.

Відповідно до цього Ім’я Ор, яке подається в різних місцях Влес Книги, утримує в собі різні значення. Тобто підхід, що під іменем Ор по всьому тексту розуміється одне і теж поняття, є формальним підходом, Правомірність якого стає сумнівною, якщо проаналізувати одночасно всі місця, де згадується Ім’я Ор. Є місця, які однозначно, на нашу думку, вказують на те, що Ор осмислювався саме як Отець-Біг. Приведемо фактично один і той же текст, який зустрічається на різних дощечках з певними відмінностями, порівняння яких дозволяє говорити про однозначність такого розуміння.

Д. 4г:
А той Ор-старотець казав:
„Ідімо од землі цієї, де хуни братів наших убивають...
То бо той старотець сказав: „А підемо до іншої землі,
в якій течуть меди і молоко, і та земля є”,
І рушили всі і троє синів Орієвих – Кий, Пащек і Горовато,
звідки і три славні племена виникли...

Д. 31
І так наказав отець Глас Оріїв трьом синам своїм
поділитись на три роди,
І йти на південь і на захід сонця.
А то були Кий, Щек і Хорив.
І так зробили, і пішли три роди,
і сіли на землю свою.

Д. 38а
Були ті слов’яни у великій скруті, не могли нічим прогодуватись.
І сказали Іру-отцю: ” Веди нас геть”.
І сказав Ірій:” Се я на вас із синами своїми”.
І відповіли ті:” Підлегнеме”.
І пішли з Києм, Щеком і Хоривам, трьома синами Ірьовими,
Іншу землю глядати.
І з того почався рід слов’ян аж до десь.

Якщо зважити, що поняття Ір (Ірій, Вирій) є „слов’янський рай, місце перебування душ предків” , як це визначається в глосарію до Влес Книги, то з наведеного можливий лише один логічний висновок: Ор-Отець і є Отець Ірію або Глас Оріїв, тобто Глас Божій. Цікавим і значимим для порівняння є варіанти цього Імені з автентичного тексту цих же фрагментів:

1. А тоі Оріе старотець рече… (д.4г).
2. А тамо реце отец Глс Аріув трі сыны деляті на трі родіа…(д.31),
3. И реклі Ирій: се аз есмь на вы со сыни моя… (д. 38а)

Намагання на підставі варіанту Аріув та “земе арстії” (з дощечки 31) робити висновки про наЯвність у Влес Книзі згадки про “аріїв”, які є якоюсь відокремленою спільнотою від “оріїв”, на нашу думку, не представляється Правомірним. При врахуванні очевидної логічної смислової єдності цих трьох варіантів. Більше того, це є певна вказівка. Традиція застосування словоформи “арії” є наслідок тлумачення західними теософами в 19-20 століттях невідомих до того текстів зі Сходу. Така довіра уЯвленням західних теософів того часу навряд чи виправдана, особливо для розуміючих вкраїнську мовну традицію. Оскільки зараз вже відомо, що самі ведійські тексти є лише переказ в зміненому вигляді, тобто похідні знання від тих основних знань та Імен, про які ми ведемо мову.

Одне з підтверджень цьому ми бачимо в обґрунтованих на підставі проведеного порівняльного аналізу мов висновках М. Красуського про те, що сучасна Оркраїнська мова базується і утримує в собі найточніше ті понятійні первісні словоформи, які вже як наслідки наЯвні в інших мовах, включаючи, так звані, „мертві мови”, як санскрит, латинська. Більше того, порівняння певних слів-понять вказує, що живі до нині в нашій мові поняття є древнішими, чим відповідні варіанти цих же понять, які зустрічаються в інших мовах, в тому ж санскриті. Тобто як писав сам дослідник ще 1879 р.: “…малороссийский язык не только старше всех славянских, не исключая так называемого старославянского, но и санскритского, греческого, латинского и прочих арийских” [Красуський М. “Древность малороссийского языка”] . Хочеться звернути увагу і наголосити на той факт в цьому порівняльному аналізі М. Красуського, який, на нашу думку, є знаковим для уЯвлень про первісні слова-поняття, про що ведемо розмову зараз. Цей факт полягає в тому, що за основу для свого аналізу М.Красуський взяв слова-поняття, які використовувались і використовуються для лічби. Саме методом порівняння слів, якими здійснюється рахування від одного до десяти, дослідник прийшов до висновку, що сучасний варіант звичних наших слів “один, два, три…” є древніші, ніж аналогічні слова в тому ж санскриті. Зважимо на те, що люди почали говорити набагато раніше, ніж їх свідомість досягла того рівня розвитку, коли вони почали рахувати. Тому факт, що навіть на рівні слів, які означають числа, простежується первісність слів нашої мови, дозволяє думати про логічно незаперечливе розуміння, що й на рівні первісних слів-понять справедливе таке усвідомлення саме наших народних понять, які збережені в національній духовній культурі. Тобто при визначенні, яке слово точніше відповідає першооснові, чи збережене в нашій мовній культурі, чи в тому ж санскриті або латинській мові, ми повинні однозначно усвідомлювати історичну перевагу власної мови.

Ця логіка дозволяє говорити, що слова-поняття з ведійських текстів не Правомірно вважати першоджерельними в порівнянні із такими, як слово-поняття Ор. Навіть якби не були відомі підтвердження з літописних джерел, які наводились. Свідченням хибного світогляду автора треба сприймати будь-які варіанти пояснення типу: “українське слово … походить від санскритського слова…від грецького…”. Тобто в питанні, в якій мовній традиції зберігається історично сПравжній варіант того чи іншого слова-поняття, ми маємо вагомі причини довіряти саме нашій національній традиції. Не говорячи вже про прийом “всім відомо”, коли ніхто не наводить конкретних цитат аби зрозуміло було, якого рівня ця першооснова. На зразок одного з „кочуючих” висловлювань: „існує думка, що слово „гетьман” походить від німецького „гаупман””. Наївна зверхність логіки мислення того, хто свого часу запровадив цю „думку” настільки прозора, що з’ясовувати з якого „джерела” вона вихопилась не має і потреби. Залишається тільки дивуватись, як вона нав’язливо повторюється з однієї публікації в іншу саме на наших теренах. Подібне є свідчення нашої власної національної здичавілості. Не хочеться, а мимоволі згадаєш: „Славних прадідів, великих, правнуки погані...” Голос крові підказує про неможливість такого порівняння. Люди, які здатні „нормально”, як одну із версій розглядати такий варіант, втратили не тільки розуміння Орійського коріння нашої мови. Вони просто не мають кровного відчуття. Тому що значення слова-поняття ГетьМан саме в історії нашого народу настільки явно визначено, що навіть не усвідомлюючи сакрального смислу, духовної суті зв’язку проВозВісника національної ідеї через це слово із Бігом, просто повторювати подібне за невідомо ким може тільки національно понівечена людина. Якщо бути максимально точним, то національно понівеченою в даному випадку треба розуміти людину будь-якої національності, якщо її логіка мислення сприймає подібні „думки” як достойний уваги вірогідний варіант наукового знання.

Наявність в тексті Влес Книги форми “арстії” потребує свого порівняльного вивчення із ведійськими текстами, якщо вони існують. Але вихоплення такого аргументу для визначення Правильної самоназви народу, який в своїй мовній традиції мав і продовжує утримувати інше звучання Імені Власного, причому у прямому зв’язку з Вишньою Силою, є настільки різного духовного рівня аргументи, що їх просто не Правомірно порівнювати та співставляти. Варіант “арійці” отримав своє поширення саме завдяки західній логіки мислення. Фактично, підхопленого від теософів XIX століття у вигляді: “відоме з ведійських текстів слово “ар’я”, яке означало світлі люди». Воно широко використовується в різній сучасній літературі. Зрідка як одне і те ж саме поняття, що і “Орії”. А частіше як більше Правильний варіант назви народу. Таке твердження історичної достовірності словоформи “арії, арійці”, хто б чого не казав, знаходиться в протиставленні з Ім’ям Ор. Та похідних саме від цієї ОСНОВИ понять Орії або на сучасний лад Орійці, яке є результатом злиття вислову: Орії ці.

Необхідно зауважити, що в тексті Влес Книги є використання Імені Ор, яке дозволяє зрозуміти наступне. Це ім’я з часом почало надаватись і певним особам, які мали статус духовного Вождя. Судячи із всього, це відбувалось вже в інший історичний період, в результаті розвитку мови і понять. Скажімо, коли в силу уточнення значень, а потім і змін понять древніх, за логікою дії „заперечення заперечень”, застосування вислову СваОрҐа перейшло в інше розуміння, набуло для нащадків значення уособленого прояву Вишнього Бігу. Але за цим відбулась і втрата чіткого розуміння понятійних першооснов. Подібне призводило до посилення абстрактності, розмитості уявлення власних нових основ. Це знайшло відображення у наявних по тексту цього поняття-вислову в різних варіаціях слів, навіть на одній дощиці: Сврг, до луце Свргова, Сварг, до закуте Сварожіа (д. 7е) Як і варіанти: бга Сварогоу, Сваржець, Сврженц, Сварзенце, Сваржіце та інші, що зустрічаються на інших дощечках Влесової Книги. В подальшому ми ще надамо приклади подібного вислову із інших мов на підтвердження того, що це слово треба розуміти не як Ім’я, а як вислів: Сва-Ор-Ґа. Вислів, понятійна основа якого складалась з Ор – Ім’я Отця Вишнього, і Ґа – Ім’я Матері, і який злився в єдине слово-поняття, в якому стали розуміти єдиного Вишнього. Дуже вірогідно, що саме в період такого стану розуміння (стану понятійного затемнення) ім’ям Ор почали визначати того, хто уособлював собою Духовного Вождя, який мав прямий зв’язок із Свргом. Цей стан світоглядних понять і знайшов своє відображення в текстах, наприклад, на дощечках 24в, 25, 26, 35а, 36а. Але формальне об’єднання всіх цих проявів Імені Ор у розумінні єдиної історичної особи є, на нашу думку, не виправдане спрощення закладених у Влес Книзі смислів і понять. Хоча не визнання Ора Отцем-Бігу може мати і іншу причину – людина визнає для себе іншого під іншим Іменем. За цими уЯвленнями, трактування або зображення Сварога у вигляді чоловічої особи та відповідний умонастрій є приклад хибного розуміння Світу.

„Послання Оріян хазарам”- ще одне літописне джерело, в якому наЯвне Ім’я Ора. Характерно, що сам текст має напрямок світоглядної боротьби саме з питання, Хто є Головуючим Божої Сили. Тому в коментарі до цього тексту дається, як вже наводилось, пояснення: „Ор - божество наших пращурів, звідси орачі, оріяни, орії” . Надамо певну добірку цитат з тексту цього літописного джерела, які, у розумінні їх духовної єдності, вказують на справедливість розуміння Ора саме як Отця-Бігу, а не просто як „божество наших пращурів”:

1.Що є міра миру? Міра ж одна і по можновладці кості поб’є. Моща, повір, кажу.
2. Де по вірі віру вірував – і Ору бажає...
10. Де міра є по вірі, пусто ви жиє і пуста ж совість божая (стор.16L)
10. Се що мекаєш? Се що панусю, що пані косе усе це міра?
11. Се одне може міра без Ора. За што маєш пане ум косий? (стор.44L)
13. Хозари- по-хозарному. Ховає, што не косе. Воля та пада. Ум стане косим... (стор.77R)

Традиція вживання слова-поняття Ор саме в розумінні Божого значення наЯвна в мовах інших народів. Наведемо декілька характерних прикладів. “Ормузда - в давньоперській міфології бог світла і добра“. Проте в різних сучасних публікаціях, згадуючи „Авесту” і вчення Заратуштри, для означення Імені Вишнього Бігу в зороастризмі частіше вживають варіанти Агура-Мазда або Ахура-Мазда. Говорячи про іранського бога Ахурамазді, С.Наливайко вказує: “Ім’я це в різних мовах має свої різновиди: пехлевійське Ормазд, хорезмійське і памірське Ремузд, монгольське Хормуста, грецьке Оромаздес тощо. Воно дослівно перекладається Ахура Мудрий, де мудрість категорія, пов’язана з божественною субстанцією”.[ С.Наливайко «Хто вони, Дажбог і його внуки»] При цьому розглядаючи саме варіант Ахура+мазда, обгрунтовується, що: “У согдійській мові слово масат, мазад тлумачиться саме як божество. А авестійський вираз ахурахе маздах мовознавці розшифровують як ахурівське божество. І в памірському ремузд /сонце/ музд виводиться від авестійського маздах /божество/”. В той же час з клинових написів на т.зв. скелях Дарія відомо: АУРАМАЗДА (латиницею: Auramazda, себто Агурамазда із Авести). При цьому важливо, в розумінні первинності, що “мова цих написів зовсім подібна до мови Зенд, якою написана Авеста, докладніше її найстарша частина”.[ В. Шаян Великий Бог] Цікаво, що на цих же скелях ім’я, що узвичаєно скрізь наводиться як Дарій, надається насПравді як Darayavaum (лат.), тобто ДараЯваУм.

З наведених варіантів: Ормузда, Ормазд, Оромаздес,- зрозуміла правомірність розуміння варіанту Ор-Мазда саме в тій же традиції розуміння Ора як Отця-Бігу, Отця Вирію. Як один з прикладів застосування метода „розкриття” сучасних слів розглянемо, яке поняття Бігу утримується в начебто не нашому слові „Мазда”. В нашій мовній практиці відоме слово: газда. Слова „газда”(господар) і „мазда” дозволяють думати (до Ума йти ), що вони є прояв єдиної традиція, і відновити їх єдине, фактично, понятійне значення. Для розуміння поглянемо на ці слова в такому вигляді: Ґа-зда та Ма-зда. Якщо пригадати, що за справжньою традицією нашого наРоду Ґа є Ім’я планети, де відбувається Оця форма життя, і ототожнювати її з поняттям Мати є відомий по нині прояв цієї ж традиції, то сучасний вислів „Мати-Земля” на рівні застосування первісних слів-Імен звучить як: Ма-Ґа.

Водночас можна наҐадати з Влесової книги також відомий варіант Магура. На свідчення того, яким чином наша сучасна свідомість була пороблена нам "косою", схибленою, є відомий нам образ з народних казок: Баба Я – Ґа. Такий порівняльний аналіз дозволяє говорити про фактичну тотожність варіанту Ор-Ма-зда і Ор-Ґа-зда ( доцільно порівняти і слово “гаразд” як ГаРа-зде). Хоча в порівнянні з наведеним раніше варіантом вислову Сва-Ор-Ґа, можна говорити, що вислів Ор-Ма-зда вже не утримує в собі пам’яті про Ім’я Власне Матері.

Зауважимо, що з цього виникають свої питання, наскільки Правомітно трактування варіанту Мати-Сва в автентичному тексті, як “Мати-Слава” у перекладах Влесової Книги. По-друге. Отриманий в такий метод результат-аргументація не просто ідейної однаковості понять Сва-Ор-Ґа та Ор-Ма-зда, знаходить відповідність із висновком В. Шаяна, якого він дійшов в силу своєї логіки: ”Очевидно, поза цією концепцією многих Богів Народів і Одного Найбільшого, лежить струнка теологічна концепція, яку стрічаємо в... Авесті. Саме там зустрінемо назву АГУРА-МАЗДИ, себто Аура-Мазди в дещо молодшій персидській вимові. А це слово "АГУРА-МАЗДА" означає -... Найвищого Бога - Єдиного Бога, - Джерело-Праджерело Світла і Світу як Ласкавости (себто простіше) Любови, як Щастя-Добра. Одним словом, це те саме поняття, що ми його знайшли у нашому рідному слові-праслові, яке звучало СВАРОГ” [В. Шаян Великий Бог].

Тобто в давньоперський міфології існує своє відображення про Ім’я Ора, як Головуючого Вишньої Сили. В той же час це дозволяє відчути і побачити, що в традиції східних народів присутнє знання про Ім’я Вишнього Бігу, яке відповідає традиції первісних слів нашого народу.

Інший ряд прикладів, які мають відношення до культурної традицій західних народів: слово-поняття оргія (грец. ). В словнику дається тлумачення , що цим словом означався „таємний обряд в Древній Греції” . В чому ця таємничість? Якщо відновити це слово у вигляді ОрҐея – в розумінні Імен Власних нашого Роду, смисл цього уявлення не потребує якихось пояснень. Крім хіба що зауваження, що узвичаєне трактування про ім’я древньогрецької богині Землі Гея, вказує на інше. Наші праотці знали ці Імена ще задовго до того, як взагалі виникла Древня Греція. І саме схибленість розуміння тих греків виродилось в сучасній мовній практиці застосування цього поняття в його спотвореному, дикунському розумінні. З подібного витікає взагалі поляризована тенденційність „західної наукової думки”, яка шукає і не може знайти серед сучасності ні того “легендарного народу”, ні тої “священної мови”. Щодо питання як Правильно “Орії” чи “арії”, цікаво також порівняти грецькі слова (оргія) та (аргія, що означає – бездіяльність; напр. в слові летаргія: від грец. – забуття і – бездіяльність).

Аналогічно до цього є Ім’я найближчої до нас зірки, яку ми призвичаїлись називати Сонцем, і в той же час справжнє наше родове Ім’я цього світила стало прихованим для нас. При тому навчені і привчені з дитинства до думки, що „як відомо, Ра це древньоєгипетський бог Сонця”, ми й самі не усвідомлюємо в якому насПравді сні живемо. Разом з тим саме завдяки нашій рідній мовній традиції настільки близько знаходиться розуміння, що це далеко не древньоєгипетське слово, а визнавали вони Ім’я Ра, оскільки взяли ці знання від інших. І одне це є достовірна вказівка від кого вони перейняли й інші свої знання. Але ця вказівка, осмислюючи самі себе сьогоднішніх, не може не здивувати в першу чергу нас самих. Від тої здичавілості, в яке перетворились ми самі і перетворилась земля кРаю Роду нашого. Адже звичні нам слова, при погляді на них під кутом зору вищенаведеного методу розкриття слів, дозволяють вочевидь зрозуміти, що Ра , як Ім’я Власне Світла Життя не тільки жило, але і невід’ємно продовжує жити в нашій мові. А отже, так і залишається бути невід’ємне для нашої свідомості і національного духу. Причому жити в тому прямому понятійному значенні, яке відповідає самому первісному значенні. Чого, в такому очевидному варіанті, не знайти в жодній іншій мові. Говорячи слова Ра-є (рай) або Ра-є-дуга (райдуга), Ра-діє, Ра-дість, - ми викликаємо в собі саме це Ім’я в Його первісному значенні. Варіант Ра-є-дуга дає повністю точне визначення відомому природному явищу відповідно до наукових знань з астрономії, оптики. Яке було відомо ще за часів, коли в Єгипті не було ні пірамід, ні суспільної ОрГанізації життя.

Щодо проЯвності Ім’я Ора в мовах народів західної культури, наведемо ряд слів, понятійне значення яких вказує на прямий зв’язок із тим, Кого саме як Отця-Бігу, як всьому головуюче поняття було взято в основу традиції їх вживання. Oro(лат.) –говОрити, тому Оратор; (грец.) – ритОр, учитель Ораторства; Орхестра - центральна, округлої форми частина театру в Стародавній Греції, на якій виступав хор і артисти. Orbis(лат.) коло, Orbita – Орбіта; ab Origine (лат.) – ”від початку”, звідки абориген; (грец.) – Орто, прямий, вірний, правильний; звідки . – Ортографія (Орфографія) – правопис; Ordo (лат.) – ряд, порядок., Ordal (англосаксонс.) – суд, вирок, Ордалія – „суд божий” водою, вогнем, розпеченим залізом, Ордунок (зах.) – лад, порядок, Ордонанс (франц. Ordonnance, від Ordo)- у деяких державах – правові акти вищих органів держави; у ряді країн Західної Європи в 12–19 ст. – королівські укази, Ордовик (Ордовицький період палеозойської ери: початок 500 млн. років тому, тривав 60 млн. років; від назви стародавнього племені ордовиків, що населяло Уельс (Великобританія) . Так зване, тюрське слово „Орда”, що для цих народів мало значення „стоянка Хана”, пізніше: „палатка Хана”. ГеОргий, Georgos- „земледелец”.

Цитата з тієї ж теми: „.. по Борисфену жили скіфи-георгої, яких ольвіополіти називали борисфенітами”(Геродот IV,52). Тільки люди дикунського рівня усвідомлення про космічний характер яВища життя на цій планеті здатні були засвоїти вислів Ґа-Ор-гої на рівні „земледелец”. І відповідно пояснення Б’Ора-стан сприйняли як Бористен, що згодом ще й „науково” уточнилось у вигляді Борисфен ( на зразок, як і Орфографія, а не Ортографія та подібне).

Ідейна необхідність відновлення в нашій національній пам’яті Ім’я Отця нашого, Отця Вирію пов’язана із відновленням здатності до того Способу Життя, про який ВозВестив л’юдам ЄгоШуя. Саме в Батьківських родових іменах ми бачимо Орієнтири Духу. Тільки через ці Імена є можливість розкриття на новому рівні свідомості понять Вирій, Ра-є. Розуміння, де ми живемо і який спосіб життя є відповідний Орійському Способу Буття-Життя. Коли наші понятійні основи будуть обумовлювати і забезпечувати таку логіку розуміння, яка просто виключає можливість навіть поЯви варіанту фрази, яка вже приводилась: „ Вирій це слов’янський рай, місце перебування душ предків”. Відійти в Ірій то є Один шлях, а потрапити де Ра-є – то інший стан...

Сучасні технічні можливості (на спеціально зробленому знімку нічного неба) дозволяють зрозуміти понятійне усвідомлення наших предків, які відали де є Вирій, а де слов’Анський Ра-є. Сучасне спрощене трактування світоглядних уЯвлень наших праотців, які не випадково саме словом в-Ірій означували певне розуміння, є свідчення втрати нами свідомості на рівні понять, якими ми оперуємо. Хоча в самому слові „віра” (вірити в Бога) це уЯвлення живе. І це ще один із прикладів проЯву національної духовної традиції. Живе використання понять, що не є деякими абстракціями, як і поняття Рай, а мають цілком конкретні космогонічні уЯвлення. Вони потребують відновленого розуміння у свідомості людей, в поєднані з набутими за останні сторіччя науковими знаннями. Аби промовляючи: “хочу вірити...”- було ясне усвідомлення, що це означає хочу в-Ір-ити.

Ще один із прикладів такого проЯву розглянемо більше ретельно на підставі існуючих знань про сузір’я Віз. Певні уЯвлення про нього вже наводились вище. Сузір’я Воза — це знакове поняття. Поняття-Знак, що несе в собі пам’ять людська, як власну духовну сутність. Втрата цього уЯвлення - як спроба людей організувати життя без ВозДуха. Це все одно, що мати думку про можливість зберегти лЮдське життя на Землі, але знищити Вісь-Кий.

Збережене в нашій національній культурі слово-поняття Віз має зв’язок із поняттям Святий Дух. Під цим кутом зору ми наведемо деякі дані, які приРодно відомі і зрозумілі в духовних традиціях нашого народу та зберігаються в його сучасній самосвідомості. І в той же час вони існують в національних культурних традиціях інших наРодів, що вказує на їх загальнолюдський, історично глибинний характер. Образ семи зірок є ключовим, знаковим поняттям, яке за традицію сучасних світових релігій є ознакою проявлення Біга. В буддизмі це пов’язане з уявленнями про Майтрейю, який є новим проявленням Бігу. Для прикладу наведемо з «Пророцтва про Шамбалу і Майтрейю»[ Ж.Сент-Илер] такі слова:

«Скарб із Заходу повертається. На горах запалюються вогні радощів. Погляньте на дорогу — ідуть ті, хто носить Камінь. На Ковчегу знаки Майтрейї. Із Священного Царства строк визначений, коли розгорнути килим очікування. Знаками Семи Зір відчиниться Брама».

 ПроЯвом цієї ж загальнолюдської пам’яті у християнській традиції маємо в тексті «Об’явлення Святого Івана Богослова» такі рядки:

«І сім зір Він держав у правиці своїй, а з уст Його меч обосічний виходив, а обличчя Його, немов сонце, що світить у силі своїй» (1.16).

«Таємниця семи зір, що бачив ти їх на правиці Моїй, і семи свічників золотих: сім зір — то Анголи семи Церков, а сім свічників, що ти бачив, — то сім Церков» (1.20).

«Оце каже Той, Хто тримає сім зір у правиці Своїй, Хто ходить серед семи свічників золотих…» (2.1).

«Оце каже Той, Хто має сім Божих духів і сім зір…» (3.1).

Ці приклади уЯвлень про сім зірок, як ознаку Біга, мають свій зв’язок із поняттям Святий Дух. Кажучи про Дух як явище, ми звертаємо увагу на те, що образ семи зірок у нашому народі з давнини визначається словом-поняттям Віз. Це — сузір’я із семи зірок, яке також звичайно називають Ковшем або Ковчегом. Назва цього сузір’я за останній час стала трактуватись як Велика Ведмедиця. Це є перекладом з латинської «Ursa Major» — Урса Мажор (або Майор). До Ursa Major входять понад ста двадцяти зірок, зокрема і ті сім, які ми традиційно називаємо Возом або Ковшем. Зауважимо, що варіантом перекладу цієї прийнятої в астрономії назви сузір’я може бути не тільки Велика Ведмедиця, але і Весела Ведмедиця.

І за арабськими джерелами, і за ведійською традицією кожна зірка Ковша має свою назву. В буддизмі ці назви семи зірок також пов’язуються з іменами семи духовних вождів Сходу, тобто подібне «семи Божих духів».

З огляду на це зрозуміло, сутність якого явища відбиває слово-поняття «воздух», яке в такій формі відсутнє у нашій мовній традиції. Виходячи з нашої національної свідомості, за духовною традицією нашого народу, цілком природно усвідомлюється, що уЯвлення наших праотців насПравді тримали поняття Воза Дух. Ці уявлення на побутовому рівні залишилися і для сучасних людей, — у розумінні того, що будь-яке життя принципово неможливе за відсутності Воза-Духа. Тобто те, що пов’язане з поняттям Дух Воза, є невід’ємним від поняття життя взагалі.

Хоча це питання і потребує свого окремого дослідження, але, навіть за відомої історії народів та їх культурного розвитку, постає таке. Уявлення про сутність Воза-Духа, — про Дух, який знаменується сімома зірками, - стосується часів набагато давніших за виникнення і буддизму, і християнства. Застосування у мові Російської традиції слова «воздух» певним чином вказує на час втрати усвідомлення цього поняття у зв’язку з явищем Вишньої Сили, з Бігом.

Відновлюючи у своїй пам’яті уявлення про Воза-Дух, переконуємось, що відповідні знання про зміст явища життя на Землі у такому вигляді усвідомлювалися значно раніше, ніж прийнятої в християнстві форми «Святий Дух». Знання про сім зірок у розумінні Воза і Духа, єдність цих понять свідчать, що слово Віз, як поняття, пов’язане з найдавнішим усвідомленням суті першопричин виникнення та існування життя не тільки в духовній культурі нашого народу. В цьому плані слушно пригадати деякі уявлення у Давніх Греції та Римі. Поняття Біг в Давньому Римі Deus (Theus- в грецькій) в архаїчній латині було Diovis (тобто Діо-Віз; звідки в подальшому “франц. Devise: девіз”). Свого часу ще Григорій Сковорода звертав увагу на один із термінів давньогрецької філософії, який застосовувався для визначення особливого стану людини — наповнення радістю свого буття. Для цього вживалося слово (силавоз). Мабуть, не треба особливих пояснень, щоб зрозуміти спільність понять Вишня Сила та «свята людина» у розумінні їхнього відповідного радісного, святкового стану душі і того, що визначалося для давньогрецьких філософів словом силавоз.

Подібно як і у випадку зі словом «воздух», нам здається незаперечною правомірність відновлення цього поняття у вигляді як Дія Возу, так і Сила Возу. Як певна конкретизація уявлень щодо того, про що ми кажемо словами Вишня Сила або “сила духу”. Тобто в понятійному значенні Сила Возу може розумітися нами як своєрідна складова Вишньої Сили.

В античній філософії відбиті уявлення про існування особливої, надзвичайної сили, лише завдяки якій можливе саме життя. Тобто людина живе, поки в її тілі є така надзвичайна сила. Для визначення цієї сили у давньогрецькій мові уживалося слово enteleceia (ентелехія), а в латинській — vis viva (віз віва). Віз віва означає сила жива. Для додаткового роз’яснення наведемо ще один вислів: vis major (віз майор/мажор), що означає « необорна сила». Тобто у традиції латинської мови слово Віз мало значення не просто сили, а сили надзвичайної, нездоланної, як ми кажемо — Сили Вишньої. Застосування сучасного юридичного терміну “форс-мажор” також можна розглядати, як певний приклад втрати знань основ, але і збереження традиції.

Отже, слово Віз і в грецькій, і в латинській мовах існувало вже в силу певної мовної традиції. Для античних філософів, і грецьких, і римських, поняття Віз та Сила Возу мали вже абстрактне значення. Вони вже не усвідомлювали зв’язку цього слова із реальними, справжніми сімома зірками, що їх майже всі люди північної півкулі легко пізнають на небі. Що, до речі, теж є свідченням не тільки своєрідної культурної традиції, знань людства, але й усвідомлення змісту певних явищ природи на рівні, як то кажуть, підсвідомості.

Усвідомлюючи взаємозв’язок поняття Віз для означення семи зірок з іншими словами-поняттями з різних мов та з певними уявленнями щодо ознак проЯвлення Бігу, цілком Правомірно — як відповідне прояснення богословсько-абстрактного терміну — під узвичаєним нині поняттям-висловом Святий Дух розуміти відновлення прадавнього і втаємниченого знання про Світ-ллє Воза-Духа, про Свято Воза-Духа. При цьому надзвичайно важливим — у розумінні сучасного духовного розвитку людей — є те, що все зазначене вказує напрямок, де головною силою є радісна, весела сила Духу. Сила Воза — Божа Сила свідчить нам пам’яттю наших прадідів про передумовлену дійсність такого розвитку духовності для нашого народу. Народна традиція святкового стану душі розкривається в такий спосіб у тому, що до останнього часу видається як найбільш втаємничене, загадкове явище за християнською традицією. В силу мовної традиції нашій національній психології притаманне чуття Свята Духа як іншого стану буття-життя, відмінного від нині звичного. Якщо поєднати наведені уЯвлення, то в цьому розумінні прийнята донині церковна форма “Святага Духу” має сенс: Свята Ґа Духу.

Подібне стає зрозумілим саме в такий спосіб: через поновлення знань відповідних ключових слів, відновлення їх істинної сутності для головуючих у свідомості людей понять. Одним із таких ключових для Брами ВсеСвіту є слово-поняття Віз. І, як уже згадувалося: знаками Семи Зір відчиниться Брама… Диво-коло вІрію, про який не дає забути совість, прагнення до якого збуджує Віз своїм обертанням навколо Кий-Вісі. Ковшем зачерпується Сила Вишня і Світ ллється Воза Духом на Ґа-Матір нашу... Ма-тера хіба була для нас terra incognita, коли в Ірій свідомо ринули Орійці, які покидали кРай і спрямовувалися до Ора – Отця Ірій?

В силу цих міркувань, в першому наближенні формування відповідного усвідомлення можна зазначити наступне.

Головне. Ключовими національними основами духовного значення вважаємо можливим визначати такі слова-поняття: Ор, Ґа, Ра, Прав, Яв, Нов (Нав), Віз, Ір, Кий. Звідси Правило Ор-то-графії для справжньої Орійської мови: Імена Власні Вишнього духовного значення завжди і скрізь пишуться з великої літери, як і основні духовні слова-поняття.

Не вдаючись до розлогих пояснень, наҐадаємо в першому наближені деякі приклади понятійного відновлення смислів за Методом ЗРОС:

1. гумор гУмОр Ґа-Ум-Ор, УмОр-ити (Умерти),
2. орачі Ора-че ( де розуміння че із: че-лядь та ба-лядь; Лядські ворота в Києві тощо) з цього варіант: Ора-очі, як “сакрального” смислу діяльності та відповідної традиції щодо священної праці серед інших занять, тобто далеко не тільки “хто обробляє землю; хлібороб”),
3. ОрҐанізація, ОрҐанізм,
4. Правильно Праве льне, уПравління, сПравжнє,
5. проЯв, виЯвлено, наЯвність,
6. Наврочено,осНова, Навіть, Рід-Нов-Ір
7. проВозвісник, Возз’єднання,
8. задовільно з-аду-вільний,
9. Ґа-небний (Ґаньба), на-Ґа-дати, на-Ґа-льне,
10. думати до Ума йти (Велесова Книга),
11. глум голий ум,
12. глузд голу зад( тому - глуздувати, а не “глузувати”),
13. тлум тіла ум (тлумач).

В розумінні обопільного змісту:

ОР або РО - варіанти: ОРудар, ОРударя - верховода, керівник, ОРудок – засіб (для порівняння наГадаємо наведене вище: ОРдунок (зах.) – лад, порядок, ОРдалія – „суд божий”), ОРужина - рушниця, ОРужитися - озброюватися,.. а також Ро-з-Ум (Ра-з-Ом), РО-т (рот), РО-де (Род), РО-диво (діал. пологи) РО-жати (діал. 1. на-РО-джувати. 2. РО-дити). РО-ждення (діал. 1. на РО-дження. 2. потомство, нащадки), РО-з’єднати, РО-з’їдати, РО-з’яснення, РО-збентежити, РО-збити, РО-жен (палиця, металевий прут з загостреним кінцем)...

ҐА або АГ - варіанти: ҐА-нок, ҐА-тунок, ҐО-тує, ҐО-дує , ҐА-ньба, Ґ-рун-т, ҐаРазд, Ґа-врати (зах. сильно кричати, волати) та інші слова з т.зв. звуком Ґ, який є своєрідною національною традицією мовлення,.. а також слова: аг-ел (1.діал. кругла загорода для отари, 2. злий дух), аг-нець (ягня), агу.. агов, агі-татор, АГОРА (у Стародавній Греції – народні збори, а також майдан, де вони відбувались), аг-онія, АГНІ (Бог вогню у ведичній релігії), “агро...” (перша частина складних слів, що відповідає слову агрономічний, напр.: агробаза, агропропаганда, агротехнікум...).

РА або АР – варіанти: Ра-нок, Ра-на, Ра-тай, Ра-да, зРа-да, Ра-з-Ом, Ра-тує (рятує), Ра-мена,.. а також слова з основою “ар”: ар (міра земельної площі), аркуш, арія (музик.) арії, артефакт, архі...( архієпископ, архісерйозний, архішахрай і т. ін.) ар’єргард , арба (гарба), арідник (діал. злий дух; чорт, дідько). Характерним проЯвом для слів - практично всіх-, які починаються на “АР”, є те, що вони не відносяться до прямої мовної вкраїнської традиції.

Цікаво зважити з традиції західного мовлення на існування варіанту РЕ: ре-форма, ре-конструкція, ре-вокація, ре-трансляція. Саме за таким розУмінням правильна словоформа: ре-еволюція, як РозВиток еволюції через стан re- переключення, уточнення через певне повернення/зміну. Ґадається, що зміст нашого “пере” має відповідність із вживання “re” в західній традиції. З цього треба розУміти і поняття “релігія”. Трактування цього поняття за варіантом: “від лат. religio - набожність - святиня, предмет культу” або religate (зв’язувати) - потребує свого ідейно-понятійного уточнення в силу того, що насПравді лат. ligo – зв’язую (сучасне італ. liga, букв. – зв’язок та інш.).

ВОЗ або ЗОВ: звати зова-йти. При цьому характерна особливість, що в традиції вкраїнської мовної культури поняття Віз або Воз майже не використовується на рівні загальних, побутових слів: Возвіз (діал. узвіз), Возлісся (діал. узлісся), Воз-лоб’я (діал., рідко. волосся над лобом), Воздух (покривало для церковного посуду з причастям)... В той же час, головним чином для мови розсіяння, можна говорити про потребу зміни “правил орфографии” щодо застосування, так званих, “приставок: воз,- вос,- вз,- вс,-“: Вознести, Возлечь, Возродить, Возобновить, Возгордиться, Вознаградить, Возход, Возпитать, Возкурить, Возпрепятствовать, Возпарить, Возсоздать, Возпротивиться, Взкормить, Взпылить, Взкипел, Взметнуть, Взлететь, Взбунтоваться...

Деякі приклади втрати Розуміння, який відбувся через механізм заперечення (паплюження) в традиції розсіянської мови вОр, воровать, орать(рос. Ор - крик; громкий, с криком, разговор”). Для вкраїнської традиції: зло-дій, орати землю. ОРава, - розм. великий гурт людей; юрба, натовп. // велика, багатодітна родина”. При цьому ворог в-Оро- Ґа, також: вОрожба, вОрожити.

Для подальших розвідок цікаві порівняння:

1. Прави-льно, на-Ґа-льно, на-Яв-не (Яв-лене), рільна, ві-льно (льно лине ?);

2. ҐО-тує, Ра-тує (рятує); ҐА –тунок, Ра-тунок та інше.

3. Ра-діє та “радіо” (від лат. Radius: палиця, радіус, промінь). При цьому порівняня двох варіантів в латині: dius та Deus (від арх. латині Diovis).

4. Ір, в-Ір-ити та Ір-радіація (лат. irradio: осяюю, випромінюю), Ір-раціоналізм (irrationalis – неРозумний, позасвідомий), Ір-реальний (irrealis – неречовинний), Іріада (грец. або 5. уособлення веселки, Ра-й-дуги) ;

6. УмОра та studiorum (лат. вчення, наука), іст-Орія та (грец. оповідь про події, знання, дослідження) або ( іст-Орі-каз; грец. науковий, дослідницький).

 Наголосимо, що дані приклади треба РозУміти лише як перше наближення до Розкриття смислів сучасних слів. В той же час ці приклади вказують на причину, чому в суспільстві головуючим виступає не свідомість. Якщо ми використовуємо певні слова для визначення чогось, але не усвідомлюємо зміст цих слів, то що ми говоримо. Чи може це відповідати істинному значенню? Тоді мірило суспільного мислення може бути тільки глузд. В сПравжньому розумінні слова глузд. Зміна або втрата понять в давні часи та відсутність понині сПравжнього розУміння Слова призводить до схиблення, як мислення, так і сприйняття суті приРоди в усіх її проЯвах. А за таких умов, про який світогляд, про яку ідеологію має Право вести Розмову хоча б один із сучасних наРодів? Крім ідеї тваринного (сліпого) споживання. На яке Правознавство (закони) або Правосуддя здатні в такому стані всі ці люди на цій планеті, за якою “правничою наукою” ] Для певного роз’яснення такого твердження звергнемо уваҐу на певні приклади вже логіки мислення.

Багато разів повторені та трактовані слова: „Язик мій меч обопільно гострий”, - дозволяють вказати на ще один з прикладів хибності мислення, яка побутує в силу неПравильного розуміння і, відповідно, перекладу на протязі не одного століття. „І сім зір Він держав у правиці Своїй, а з уст Його меч обосічний виходив...” (Об.Св.Ів,1.16). Однозначно зрозуміло, що мовлено було: Слово моє меч обопільно гострий. Не „язик”, а саме Слово. Той, хто це сказав, знав в чому смисл цієї обопільної гостроти Слова. А тому і не менш відомий вислів: „Прийшов вам дати не мир, а меч”, - дозволяє зрозуміти, що саме під „мечем” треба розуміти Слово.

По-друге. Маємо наДію, з цих уявлень зрозуміло, чому побутуючий в широкому загалі варіант “арійський”, “арійці” саме для нашої свідомості не може розглядатись як альтернативний чи паралельний. Цей ефект проЯву Сили Слова можна розглядати, як один з прикладів проЯвлення мовних похибок у знакових словах для історичних подій. До чого призводить неточне знання і вживання Слова. І відповідальність тих, кого визначено ПравОм наРодження нести в своїй крові Дух Слов’АнсьКий. Можна передбачати, що усвідомлення значення Слова та зміна логіки мислення поставить питання про переосмислення значення імен власних в різних проЯвах, в першу чергу в наукових даних. За варіантом, припустимо, фізичних законів: закон Ома (Ум-Ом-Аум), закон Гука...

 Ось чому головуючими, в розумінні духовних Орієнтирів, є саме три поняття Ор, Ґа, Ра, які мають статус Імен Власних. Не розуміючи їх значення і прояву в словах сучасної мовної традиції, люди ніколи не зможуть Правильно осягнути своє уЯвлення, їх думки будуть завжди заплутані в тенетах Ґа-небності та животинних інстинктів.

 З цього приводу ще раз звернемо уваҐу, що улюблене при нинішніх багатослівних розмовах слово „організація” (давньолат. варіант organizo – упорядковую, надаю упорядкованого виду) є похідним поняттям з уЯвлень про Я-Вище того „таємного обряду” єднання, про який вже була мова, – Ор-Ґа. Не усвідомлення на понятійному рівні даного значення, не налагодження через таке понятійне уточнення своєї логіки мислення, ніколи не дозволить зрозуміти і оволодіти можливостями власного ОрҐанізму, вирішити питання істинного здорового Способу Буття-Життя, здатності до істинного взаємного щастя (для життєрадісних - поняття „оргазм” те ж походить з цих уЯвлень). Відповідно до Права творення істОрії в Яві Ґа.

І коли багаторазово повторюють слова: „В Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духу”,- але при цьому не називаються сПравжні Імена, це свідчення чого? Хто ті нащадки, які пам’яттю Роду свого відають Ім’я Отця. Тільки ті в Імені Отця заховані, хто від Імені беруть самоназву свою. Люди, які починають говорити про многобожіє Слов’Анів, які ставлять в один ряд як рівноПраві поняття Сварог, Вишній, ДажьБіг, Перун, Влес..., продовжуючи цей ряд на десятки імен для демонстрації власної обізнаності, мають своє розуміння Вишньої Сили та її Ієрархії. Або вважають все це „поетичними проявами народної фантазії”. (Варіанти “язичество”, “поганство” – це з термінології тих же, хто веде “наукові” розвідки на кшталт “про до кінця не ясну етимологію слова “славяни” і зацікавлені в їх нескінченому продовжені, бо не сприймають очевидного з традиції вкраїнської мови – слов’яни). Не прояснивши для себе різниці між Іменами Власними і поняттями проЯву ПраваМірності Вишньої Сили ніхто не зможе вийти на Дорогу Кохання - Серцевинну Дорогу.

Стосовно цього наҐадаємо ще один із прийнятих варіантів звернення до Вишнього – Господь, Господи. Ще раз із аналізу санскриту наведемо більше розлого цитату: “Одним з епітетів Крішни є Гопа, що розкладається на Го+па, де го(гу) – “бик”, “корова”, “худоба”, а па – “захисник”, “охоронець”. Тобто ім’я Гопа... означає “Захисник биків/корів/худоби”, тобто “Пастух”. А оскільки го ще має значення земля, бо вона, як і корова, теж годувальниця, то термін гопа означає ще “захисник/охоронець землі”, тобто “цар”.[С.Наливайко Таємниці розкриває санскрит] З уРахуванням попереднього, можна зрозуміти, що від Ґа, як Ім’я Власного, слово-поняття ґо похідне, хоча ідейно і близьке. Чию мовну традицію треба вважати точнішою – вже визначались. Про це свідчить наЯвність в нашій традиції слово-понять із ґо: ґо-в’ядина, ґо-дує, ґо-дувальниця, ґо-дівниця (вРаховуючи таке: дійниця=дій-ниць/вниз; приҐадаємо слово Дарниця – місце, де складали дари перед в’їздом до Києва ). Отже, коли уЯвляють, що звертаються до Отця Вишнього словом ґо-споді, то насПравді що промовляють? Як Його визначають цим словом, якщо зважити, що значить слово-поняття споді. Із словника архаїзмів до Влес-Книга: “под” – 1) низина; 2) низ живої землі у віруваннях русів. Споріднені слова: Поділ, подол (сукні), спідниця, исподнее (рос.), сподіє. Від цього ж змісту з слово-поняттям ґо і слова: господар, господиня, господин (рос.), гість (гость). До цього ж варіант з англійської мови Ghost (гоуст), що застосовується для визначення поняття Духу у значенні Святий Дух ( the Holi Spirit/ the Holi Ghost ). Як і слово guest (гест) - гість. Якщо вдУматись у зміст слов ґі-сть, ґо-сте в розумінні поняття “сть, сте” через таке: єство = є-ство; людство = люд-ство, су-спіль-ство...

З цього погляду по-іншому визначається зміст поняття ґо-су-дарь (рос.), якщо порівняти, що в цьому вбачають російськомовні люди, з тим, що в ньому змістовно криється. За умови, Навіть, не посилаючись на санскрит, із для нас прямого розуміння: су=ссу, ссеш, ссати. Також порівняти смисли сучасних слів, які є висловами певного змісту: ґо-спо-дар-ство; ґо-су-дар-ство. До речі, з цього прояснюється точніше розуміння ґо саме як “корова/ жива земля”, а наведений варіант трактування: “бик”/“корова”/“худоба” – відображення втрати прямого (первісного) розуміння в ведійських текстах або їх трактуванні.

Що ми означуємо насПравді, коли промовляємо те чи інше слово? Те що ми собі уЯвляємо в силу певної звичності (поробленості), чи те, що сховано у смисловій пам’яті самого поняття. До кого звертаємось і про що говоримо, коли мовимо “Ґосподи! Дай нам...”? Як і ті, що мають за “боже мій!” вираз: by George,- якщо порівняти з вище поданим “ҐеОр-гої”? Коли ми промовляємо: голова ґо+лове; головуюче ґо+лову+є+че.?

Тільки духовно осліплені люди вважають подібне не суттєвим для напрямку власного мислення, відповідно, логіки мислення при вирішенні будь-яких питань: наукових, соціальних, побутово-сімейних. За принципом: яка різниця, яке ім’я Вишнього... Хоча щодо перекручувань або помилок імені власного або своїх батька-мати - на власному побутовому рівні подібне вже не сприймається з такою поблажливістю “це не важливо”, як кожний може пересвідчитись із свого досвіду. Коли якийсь “розумник” почне називати вашого батька, припустимо, не Петро, а Педре, а вас не Петровичу, а Педрович...Не розУміючи істинне значення слів-понять та придуманих за останні століття наукових термінів, ніколи не вдасться прояснити для себе сутність приРоди в різних її проЯвах. Спроба подібне трактувати як “пусте буквоїдство” по суті Права-Слова є випадання із Умонастрою Бігу. Сучасні люди, які з легкістю кидаються мислями, що “не велика різниця чи так, чи інакше писати та говорити” щодо магістральних слів, особливо, опорних понять ( при цьому залюбки здатні смакувати події за варіантом “проффесор” та подібне), мають вкрай легковажне уЯвлення стосовно того часу і всіх тих подій, переживань, які втіленні у тому, що в одних сучасних словах ми маємо Ґа, а в інших Ґо. То не просто роки стоять між поняттями Ґа та Ґо; Ґу; Ґе, або: Ра; Ро; Ру; Рі... За цим свої покоління спалахуючих життів, страждань, осяянь, які дерез досвід розвивали значення Ґа в розУмінні і Ґо, і Ґі.. То не просто літери-буквиця, то з Праві здобуте Слово у Яв лине. Таке Розуміння є шана перед тими, кого визнаємо як Орачі, ґоловуючі, ґотамани, ґосподарі, працарі. Які зродили в собі ці поняття, що повставали в їх свідомості через століття, а то й тисячоліття між Ор та Ґа, а потім Ґо...

Повертаючись до розуміння важливості визначення духовних Орієнтирів, наҐадаємо ще для порівняння два варіанти сучасного осмислення одного і того ж автентичного тексту Влес-Книга, Руна 111:
“Немає Бога, крім Вишнього!
І Сварог, і інші – суть множества яко:
Бог є єдин і множественен!
Се нехай не розділить ніхто Того множества,
І не мовить, що маєм Богів многіх!”

В силу викладеного, маємо Право проВозголосити наступне:

1. Ор - Слово-Ім’я Отця Бігу, яке відноситься до першослів. В традиції народної пам’яті Ор утримується як Ім’я Чоло Бігу багато десятків тисяч років. Утаємниченість цього Ім’я Отця в мовах інших народів, відсутність чи наЯвність в їх мові магістральних понять, основою яким є Імена Ор, Ґа, Ра є свідчення про їх віддаленість чи пряму кревність до Орійського Роду.

2. Духовна сила вкраїнської мови в тому, що вона зберегла в собі найточнішу понятійну сутність слів Орійського коріння, вживу утримує їх пам’ять. Звідси Право твердження нашого національного духу: традиція Слова в сучасній вкраїнській мові має виняткове значення (в розумінні інтелектуальної глибинності) для розкриття істинного змісту понять. Визначати такий спосіб дУмання термінами “язичество”, “поганство” є ідейне ошуканство, зло-дія. Духовна сутність з прадавніх часів вкраїнської традиції є ПравоСловіє – це істине значення. І маємо Право стверджувати себе ПравоСловним народом. ПравоСловне вчення ЄгоШуї є свідчення тому. ПравоСловні Орійці наша істина сутність, а не “арійці” чи “православні”.

3. Оновлення свідомості може відбутись тільки через переосмислення понять, якими ми користуємось. Зміна власного світогляду є умова відкриття бачення Нових перспектив розвитку. Саме засліплення на понятійному рівні породжує дії, які призвели людство до сучасного стану життя на рівні існування за інстинктом шлунку.

4. Питання духовного РозВитку зв’язано з оволодінням серцевинного знання Слова Бігу. Іншими словами, будь-чиї інтелектуальні зусилля в напрямку власного духовного РозВитку не знайдуть з-аду-вільного виходу, якщо особистість в своїх словах-поняттях не знайде понятійну направленість „стріли часу”, тобто відповідність первісним поняттям перших слів. Звідси передбачення духовного попиту сучасної епохи: володіння ОрКраїнською мовою стане одною з необхідних умов переходу у Рух Слова (Русло) сПравжнього Бігу для представників різних народів. Тобто оволодіння Орудкою мислення Орійського слововживання для зміни свідомості.

5. Відповідно до національної духовної традиції Слова-вживання щодо наявності у сучасній мові двох варіантів: “український” та “вкраїнський” можна зазначити. Це є свідчення, у вигляді мовного чуття - у прихованому виді, - збереження пам’яті про Ім’я власного Роду. Як у формі самоназви Країни, так і наРоду. В той же самий час, наЯвність такої подвійності є свідченням Правомірності питання про відкриття, тобто застосування вже у відкритому вигляді цього власного Імені наРоду і Країни. Через відновлення знання про істинні значення понять. Тому, ставлячи наголос про необхідність відновлення для нашого народу Батьківського Божого Імені Ор, вважаємо Право-мірним говорити, що істОричною формою нової самоназви Країни Нашого Роду може бути ОрКраїна.
 
Нові висновки

Для визначення напрямку РозВитку треба мати визначення певної прямої лінії, яка є ніщо інше як Ось. Саме для можливості знаходження такої Осі ми наМаҐались визначити три опорні Ідеї-основи суспільного РозВитка на сучасному етапі. Ці три Осьові аспекти, які були розглянути в розумінні ОсьНових явищ в Русі людства, вказують, що народ ОрКраїни історично має специфічні умови як в тих національних традиціях суспільної ОрҐанізованості, так і Явлених сучасністю своєРідних чинників приРодних змін. Усвідомлення цього проЯву - є усвідомлення промислу Бігу для точного визначення цілі і мети суспільних Дій.

ЗрозУміло, що для впровадження на цих принципах суспільних змін першочерговим є потреба більш детального наукового обґрунтування. Втім, на рівні запропонованого розгляду принципів суспільного життя нашого наРоду, можна передбачати наступні першочергові кроки щодо зміни системи державного Ґосподарювання:

1. системи уПравління держави,

2. системи соціально-економічного розподілу енергії,

3. системи рододопомоги та виховання (технологія відтворення населення).

З цією метою було б доцільно створення на території ЧАС науково-практичного центру-полігону “СІЧ” для відпрацювання, як еволюційної “критичної технології”, наведених системних змін та подальшого впровадження на загальнодержавному рівні.

ПравоСловне знання Слова Ор-Отця має визначати історичну місії ОрКраїни.

Орійська Ідеологія не має вОроҐа, хоча існують ті, хто вОроже ставляться до неї. Орійська ідея розвитку проголошує про можливість і необхідність використання саме механізмів з-аду-волення (задоволення) як основної рушійної сили.

Відомо: існують дві сили механізму збудження певної живої системи для здійснення переходу з одного стану в інший – сила почуття жаху або сила почуття Ра-дійсності, з-аду-волення. Умови жаху були провідною рушійною силою при здійснені психофізіологічного переходу від людиноподібних мавп до Homo sapiens.

Орійська ідея розвитку визначає, що не тільки загальний жах, лихо об’єднують людей. Говорячи про подібність механізмів змін, які відбуваються в даний історичний період, є підстави стверджувати про вірогідність застосування сили збудження через Ра-діючий стан. Дух Свята має стати об’єднуючою та проВідною силою споРіднення особистостей у сучасному періоді розвитку. Одним із перших свідчень зачинання саме через Дух Свята наРодного руху є проЯв жовтогарячих подій, які відбулись на Майдані в Києві у листопаді-грудні 2004 р. При всій суперечності дієвих осіб в цих подіях - коли не стільки “завдяки їх ролі”, а, швидше, “не зважаючи на їх роль”, - така можливість набула очевидний проЯв. Це дозволяє говорити про початок реалізації обумовлених зрушень в пророчій ЧАС. Дивний світ київського вогню, який не опалює, а зігріває єство, серце, душу. Який дає Право стверджувати, що на часі влада народного ладу.

В напрямку перших кроків необхідно ініціювати проведення політики духовного очищення суспільства. Духовне очищення через лікуючий, Радісний стан, як передумова духовного розвитку нації, – має визначатись як головне завдання на першому етапі реалізації державної політики національного розвитку. Першопричина можливості прояснення особистої свідомості криється в питанні відновлення у словах їх істинного змісту. Тобто освоєння нового мислення через переосмислення сучасних слів-понять. Усвідомлення справжніх духовних Орієнтирів та звільнення від облудних стереотипів.

Духовне очищення через прояснення свідомості, зняття облудних, покручених уЯвлень про світ, про буття та смисл життя, про зміст існування розуму у ВсеСвітах. Звільнення Духу особистості із рабського стану через духовне очищення силою Слова.

Хай всім Воздається по словам, ділам та сПравам! Хай Буде!

 ЩАСТИ ДОЛЮ, ОРКРАЇНА !

Щасти долю, ОркРаїна, і Слову, і волі!

Час нам, Браття, молодія, усміхнуться долі.

Всохнуть наші воріженьки, як роса на сонці.

Заспіваємо ми, Браття, у своїй сторонці.

Приспів:

Душу-тіло ми помножим - за нашу свободу!

І покажем, що ми, Браття, Козацького роду.
 

 Хай Буде!

 Київ, 1996-2007р.

 

Повна версія “Орійської Ідеології” (друга редакція) : http://h.ua/story/42750/ 

Сформулированы концептуальные основы национальной идеологии Украины на уровне принципов, благодаря которым возможно получить понимание стратегического направления национального развития, как глобальной миссии Украины нового исторического периода.

Сформульовані концептуальні основи національної ідеології України на рівні принципів, завдяки яким можливо отримати розуміння стратегічного напрямку національного розвитку, як глобальної місії України нового історичного періоду.

Conceptual bases of national ideology of Ukraine are formulated at the level of principles. Due to these principles it is possible to get understanding of strategic direction of national development of Ukraine. Global mission of Ukraine in a new historical period.

 

 Використана література:

1. Б.В. Якушін “Гипотеза о происхождении языка”, Москва: Наука, 1984, 136 С.
2. “Совесть человека или Зов есть Чело Века», Львів, 1996, в 3 томах.
3. Ю.М.Лотман «Статьи по семиотике и топологии культуры», Таллін, 1992, Избранные статьи т.1, http://yanko.lib.ru/books/cultur/_Toc509600915
4. Послання оріян хазарам. — «Рукопис Войнича». — Київ: Індоєвропа,7503(1996),№1—28 С.
5. Л.Силенко “Мага Віра. Святе Письмо.” - К.: Обереги,- 1998 р.; С.Плачинда “Лебедія”- К.: Такі справи -2004; Велесова Книга. Воховник / Упоряд. Г.Лозко. – К.: Такі справи, 7510 (2002). – 368 с. А.Кіндрат’єв “Віло-вістичне православ’я Русі-України”- К.:2003 – 460 С; В. Шевцов “Русь”. – Дніпропетровськ: Арт-Прес.- 2003.- 167 С І.Каганець “Арійський стандарт:Українська ідея великого переходу.-К.:А.С.К.,2005-336 С; В.Осипчук-Скоровода “О милий Боже України!” – К.:-2006(43038)-352 С
6. Влес-Книга. Скрижалі буття Оріїв-русів-українців од ХХ тис. до н.д. до 878 року. —Київ: Бібліотека українця, 2002. — 198 С — С.132-133.
7. Велесова Книга: Легенди.Міти.Думи. — Київ: Індоєвропа,7502(1995)—317 C.
8. Красуський М.“Древность малороссийского языка”. Журнал “Індо-Європа”,1991р., стор.9-19
9. Послання оріян хазарам. — «Рукопис Войнича».— Київ: Індоєвропа,7503(1996),№1—28 С.
10. Словник іншомовних слів. —Київ: Вища школа. —1977— 775 С.
11. Словарь Ожегова, Lib.Deport.ru http://lib.deport.ru/slovar/ojegov/o/351192.html
12. С.Наливайко «Хто вони, Дажбог і його внуки». — Індоєвропа—Київ, 1991
13. В. Шаян “Віра Предків Наших. розд. Великий Бог” http://pravo.iatp.org.ua/lev/booksha1.htm
14. Ж.Сент-Илер.Криптограммы Востока.-Москва:Международный центр Рерихов,1992г.-80 с.
15. С.Наливайко Таємниці розкриває санскрит. – Київ: Просвіта. - 2001- 273С
16. Великий тлумачний словник сучасної української мови СЛОВНИК.НЕТ http://slovnyk.net/
17. Є.Чорний “Некоторые эволюционные аспекты развития человека за последние десятилетия как проявление саморегуляции существования вида», Кибернетика и вычислительная техника, 2004, Вып. 142, с 87-98
18. BOLK, L. Das Problem der Menschwerdung. Vortrag, gehalten am 15.April 1926 auf der XXV. Versammlung der Anatomischen Gesellschaft zu Freiburg. Mit 10 Abb. im Text. Jena, Fischer 1926. Or.wr. 44 pp
19. Schwartz J. H. Sudden origins: Fossils, genes, and the emergence of species. John Wiley and Sons:N.York, 1999, 420 p.
20. Берг Л.С. «Труды по теории эволюции», Ленинград: Наука, 1977, с.339-341.
21. Кордюм В.А. И тогда я сел писать эту книгу (не совсем обычные представления о генетике человека), Украинское отделение Всемирной лаборатории, Киев. 1993, 246.
22. MacDonald H. and the Committee on Fetus and Newborn, 2002-2003. Perinatal Care at the Threshold of Viability. Pediatrics, Volume 110, №5, November 2002, pp1024-1027.
23. The American College of Obstetricians and Gynecologists. Journal Obstetrics & Gynecology. PROLOG: Gynecology and Surgery , 5th Edition 2004, 218 pages. Обзорная статья. PROLOG-Акушерство. Американская коллегия акушерства и гинекологии. 1996-97 г.г.
24. Инструкция об определении критериев живорождения мертворождения, перинатального периода. Приказ-постановление Минздрава РФ и Госкомстата РФ от 4 декабря 1992 г. N 318/190.
25. В Украине будут бороться за жизнь недоношенных младенцев. По материалам Интерфакс-Украина http://www.podrobnosti.ua/health/2006/08/16/340173.html
26. Division of Health Policy Research.- Medicaid State Repots –FY 1995-1998. National Center for Health Statistics. – Health, United States.-1999.- P.121; 2003.- P110.
27. American Academy of Pediatrics.- National Vital Statistics Rep. – 1996.- V. 45, N 3(S)2.- P.P.3-12; 1997.- V.45, N11(S).-P.69; 1997.- V.46, N1(S)2.-P.3; 2002.- V.50, N 5.- P.55; 2002.- V.51, N 2.- P.P.3-4, 56-57; 2003.-V.51, N 11.-P.3.
28. Sackier J.M., Falcon M. “Ireland leads march against birth defects”, USA Today Helth, Jan.17,2000.
29. «Украинская база медико-статистической информации», Центр медицинской статистики МЗ Украины. http://www.medstat.com.ua/ru/download/download_ru.html
30. «Роды: какие бывают осложнения». Medmedia.ru 16.08.02 http://www.medmedia.ru/articles/?id=333519
31. «Выродимся или вымрем, что наступит раньше?». БИОМЕТРИКА. http://www.biometrica.tomsk.ru/ftp/medicine/vpr.htm
32. «В России более 60% беременных женщин делают аборты». Newsru,N18, октября 2002г. http://www.newsru.com/russia/18oct2002/pregnant.html
33. И. Пригожин, И. Стенгерс Порядок из хаоса: Новый диалог человека с природой — Москва,: Прогресс, 1986.—432 с. http://yanko.lib.ru/books/betweenall/prigogine-stengers_ru.htm
34. Изъявление Господне или азартная игра? "Ю.М. Лотман и тартуско-московская семиотическая школа", М., Изд. "Гнозис", 1994, с. 353-363.
35. Василик П.В. «Вековой ход изменения краниологических признаков древнего населения Украины и магнитное поле Земли. Подход к моделированию». Кибернетика и вычислительная техника. Киев. 1988. Вып.78. с.5-15.
36. Л. Кэрролл, Дж. Тоубер “Дети Индиго», Москва, - «София», 2003 - 288с. www.sophia.ru ; http://book.ariom.ru/index.php?id=298=reviews=1112
37. Філософський енциклопедичний словник —Москва: Сов. энциклопедия, 1983—840 с
38. С.А.Подолинський. Вибрані твори. — Київ: КНЕУ, 2000. — 327 с
39. В.Шевчук “Українська наукова школа фізичної економії: світовий вимір та цивілізаційна перспектива”, у книзі М.Руденко “Гносис і сучасність.” –Тернопіль:Джура,2001.-248С. http://rudenkomd.narod.ru/Shevchuk_stattia.htm
40. М.Руденко “Енергія прогресу: Нариси фізичної економії” - К.: Молодь,1998 – 528 С.
41. В. Шевчук Вчення С. Подолинського як фундаментальна основа новітньої української та світової економічної школи. Збірник матеріалів міжнародної наукової конференції «Еволюція економічного розвитку та економічні теорії»- Київ: КНЕУ,2000- стор. 102.
42. Матеріали, Національний інститут стратегічних досліджень, 1997. http://www.niss.gov.ua/book/1/10000010.HTM
43. Матеріали ВР України, 2000р. http://www.rada.gov.ua/zakon/STENBUL1/7_2.htm
44. В. Подгорна, “Підміна понять”, Українська Правда, 24.04.2007; http://www.pravda.com.ua/news/2007/4/24/57934.htm
45. Є.Чорний Державність козацького ґатунку.Газета “Літературна Україна” №14, 2.04.1998 р.
46. Характерне козацтво – ПРОГРАМА:: http://kozaky.org.ua/index.htm?id=25
47. Кому вони потрібні, ці вибори? Народний оглядач, 24.04.07, http://observer.sd.org.ua/news.php?id=11818
48. Д. Донцов Дух нашої давнини. – Дрогобич: “Відродження”, 1991.
49. Политология. Тоталитаризм и авторитаризм (Политико-правовой анализ) http://www.fineref.ru/46/603/index1.1.html
50. К. Маркс и Ф. Энгельс. Происхождение семьи, частной собственности и государства. Соч. Т. 21.Стр. 107
51. В. Шаян СВЯЩЕННИЙ ГЕРОЇЗМ http://www.kurgan.kiev.ua/runvira9.htm
52. Є.Петракова Традиції українського „ринку влади”, Український центр політичного менеджменту 2003-2004, http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1=17=155
53. Шморгун О. „Авторитарна модель: мистецтво неможливого”, “Перехід-IV”, №7 (2-2001) http://www.perehid.org.ua/doc/p2_2001/7-06.zip
54. В.-Ю. Данилів “Солідаризм” http://www.perehid.kiev.ua/n9/4.html ;
55. О. Шморгун “Інтелектуальні корені українського солiдаризму” http://www.perehid.kiev.ua/n9/5.html
56. В. Щербина “Авторитарна модель управління з точки зору сучасного менеджменту” http://www.aratta.org.ua/lecture/7.html
57. І. Каганець “Фашизм чи солідаризм?”, Перехід-IV, http://www.perehid.org.ua/editors/12.html
58. С. А. Левицкий “Основы органического мировоззрения” (1947) http://ntsrs.nm.ru/liter/vosch/ph.htm