Хлопче, тобі боляче
Від твоєї долі.
Серце твоє тремтяче
У чужім полоні.
Жорстоко насміялось
Життя над тобою.
Та надія зосталась,
Її несеш з собою.
Надія в свободу
У вільне життя.
У гідність свого роду,
В дітей своїх буття.
Буває час – надія гасне
І знову смуток на лиці.
А потім – віриш у прекрасне,
І віриш в щастя довгочасне.
Тікаєш з буднів до небес
В безмежність, в насолоду.
Ти уявляєш: пан твій щез
Й скидаєш ти рабську колоду.
Ціна свободи величезна
За неї гроші подавай.
У пана ж кількість їх безмежна
В багатіїв їх через край.
Людину завжди купити можна,
Коли забула вона про права свої.
І тоді тяжкий час настає,
Коли гідність в нас зникає.
І брат брата продає,
А володілець багатий покупає.
Ганьба усім, хто нами крамарює!
Ми вільні і не підемо в полон!
Правда нас врятує!
Й не буде чутно людський стон!
Знедолений
© Copyright: Зелинская Дарья, 2007
Свидетельство о публикации №207071700251
Свидетельство о публикации №207071700251
Рецензии