Опiум

 Уподобляясь класікам сучасної української літератури.

"Reach out and touch faith"
Martin L. Gore

Цікава, повчальна гісторія, яку розповів Льоша Сашкові одного файного осіннього вечора на лавці біля фонтану.
Ітак.
Чуєш, друже, трапилось одного разу зі мною одна весела річ.
Да ну? Подумав і сказав Сашко. Він знає Льошу, знає вже стікі років, що перестав дивуватись на такі слова Олексія. Бо гісторії трапляються з нашими героями часто і густо. Так вот.
Слухай, це було ще тоді, коли броварні чудєса коштували в два раза дешевше, "Динамо" рвало усіх в Чемпіонській Лізі, а ми с тобою, Сашко, були спудєями.... Сидимо ми з друзями у себе в маленькій общазній кєльє, і думаєм, від чого раніш ми здохнєм, как пси проклятиє, від голоду чи від токсікозу, гм, да, ось сидимо, ми та й думи різні гадаєм. Тиша. Миші скрєбуця, таргани на скєйтбордах катаються по підлозі. Тиша.......
РЄБЯТА!!!!!! Чо ви тут сидіте? Тишу розірвав голос, а потім і сам особисто сусід, хлопець Костя, такий же спудєй, як і всі інші.
Хлопці, хотіте грошей зароботать та поїсти і випити трошки?
Шо, оп"ять гастроном грабіть пойдьом?
Ні, дурні, одягайтесь, пошлі, є невеличка справа, і без кріміналу.
Хлопці з інтузіазмом одяглись і пішли за Костянтином. Виявилось, шо всього-навсьго, до нашого міста завітав американець-мільйонер, пастор однієї американської церкви, на кшалт, Свідків Сонячного Затемнення, чи шось таке. Виявилось, шо Костянтин і ще одна дівчина підмазались до нього, сказавши, що вони є пасторами цієї церкви в Україні. Гроші рєшилі підзароботать на американцеві. От жиш. І паству обіцяли на зустріч підтянуть.
 Компанія двінулась до ближайшого ДК імені командарма Корка, де і відбувалась зустріч.
 Ось і Константін! Дуже зрадів американець, вустами перекладачки, побачивши нашу компанію. Сідайте-сідайте, ось їжа, яку Бог послав, ось віно. Вкушайте. А я продовжу.
Хлопці, звісно з благоговєнієм накинулись на наїдки.
 Був у нас в Айдахо чоловік, справжній работяга, працював він на СТО. І одного разу, щось у нього там не заладилось, і ремонтуючи автівку, йому якось там відтяло долоню. Він дюже растроївся. Думав, дурний, що все. Треба купити мило і вєрьовку. Але тут до нього прийшов я - і сказав йому - МОЛІСЬ, син мой, і Батько-наш-шо-затмив-сонце тобі допоможе! І він почав молитися! І за тиждень його долоня відросла...
 Хлопці наші трохи здивувались, але вина ще було багато. А американец продовжав.
 Шановні, браття, я хочу почути вас! Костянтин! Вийди і розповідай що ти досяг з допомогою нашої церкви!
 Ага. До такого не був готовий ніхто. Ми, тобто паства, почали ржати, тобто сміятись, але Костя дьорнув ще келих вина і пішов на сцену.
 Слухайте, браття! У мене така гісторія! Було нас три друга. Справжніх три друга, як кажуть, на все життя. І одного разу один з нас тяжко захворів. Ми вирішили прийти до нього і почати молитися. Молились ми три дні. Да три. Поки гроші не закінчились. І знаєтє шо?
 Шо?
 Він одужав! Алілуя!!!!!
 Ось бачите??!!?! Це вже американець. Бачите, що молитва робить з людьми! А на шо він хворав?
 Ну там, кашляв, чихав.... Таке....
 Тут вбігає до залу дівчина, теж пастор, і накидується до наїдок. Що залишилось. І давлячись, починає поглощати.
 Доню моя!(американець). Ти теж прийшла до нас! Ми хочемо почути тебе!
 Дівчина починає сміятись, розкидуючи і давлясь наїдками, і сміючись, виходе на сцену.
 Ви знаєте, гагагагагагага, я все, гагаааггаагага, життя плакала, гигиги, а потім я, гагага, обріла нашу церкву, почала молитись і, ГААГГАГАГАГГАГА!!!
 ТЕПЕР ТИ СМІЄШСЯ!!!! АЛІЛУЯ!!!!!!!!!!!
 


 Завіса.