Чаптер ван

Ага, панове, ви самі знаєте, що наше життя особливо нічим такім цікавим не відрізняється. Ну, рождаємось ми, ростемо, проходе деякій час, і наше життя, усвідомлюєте? Наше життя таке ж і як у дівчинки-сусідки, хлопця-однокашніка. Ростимо ми, паскудимо пелюшки, не даємо нормально спать батькам, мяукаєм, цицьку сосемо, хвораємо, плачемо... Через деякий час ідемо до дітсадку. Через три-чотири роки, до школи. Ростимо, потихеньку. Там, знаєте, школа у всіх однакова, нічого, особливо, цікавого довбаний Н"ютон та Мєндєлєєв, К"єркєгор, Кафка та Ніцше, перша водка, маріхуана, Лєнка дай я тебе поцілую, у кого як і секс. Перший привід до міліції. Походи на сусідній район проти ціх ідіотів, яки нашого побили.
 Сльози матері. Погляд батька. Це викарбовується у пам"яті надовго. У кого як, варіаціі - петеу, зальоти, може у кого - виправна колонія для неповнолітніх. Хтось вчиться до кінця, а потім хто куди - по великім містам нашої рєспублікі - вищі навчальні заклади, хтось осторбайтером, хтось в кримінал. Сурові часи невеличкої, постсовєцькой молодой країни.
 Да. Так жили та й живемо ми, так живуть і виживають наші друзі, знайомі, вороги, і мімопроходящіє.
 Саша жив так саме. Йому, напевно, більше поталанило, ніж іншим. Гарні, люблячи батьки, гарно вчивсь у школі, вступив до гарного ВНЗ. Гарні, гарно, гарного. Гарне життя. Одвчивсь як треба - знайшов роботу, кохання, а потім і дружину. Ну як не як, і статус. Мнеджер великої транснаціональної компанії - гроші, автівка, квартира, бонуси-прєміальниє ет сетера ет сетера. Декілька коханок, завжди на всіх прем"єрах, по всім тусовкам, тєатрам, клюбам. Завжди на нього чекають. Присилають запрошення. Гарний алкоголь, тютюн, кіно, музика, Чєрногорія влітку, Швейцарія взимку.
 Шо ще можна добавіть? Чого ще можна прагнуть? Я не можу сказати, бо я так не жив, і напевно, не буду жити, можу тікі спостерігати.
 Ось.
 -Знаєш, друже, це життя, бєспорно!!
Навіщо, завжди у мене така мисль була, навіщо, да, навіщо, так орать на вухо, коли ітак, єлє-єлє, чуєш свої мислі в голові, якщо цей веселий голандец випростовує на тебе сотню кіловат, якщо його сет йде півтори години, якщо після випитого(з"їденого, знюханого...) не хочєця нічого, майже нічого, тікі йти на денсфлор - і трястись, перед цим, звісно, догнавшись в туалєтє на полочці під зеркалом, рядом же, пашті як екранізація пісні старічка Трейсі Мароу, ага, сурова молодість на районі, така музика, гммм, пісні "Ам йор пушер". Да, він тут рядом сидить пес, сам нульовий, дивиться одноврємєно і на тебе і на всіх, курва, з починаючих, гарний товар, щукає собі мажорних постійних клієнтів, да, треба або до нього, ага такий рейс вимальвуєця - пушер-тулєт-денсфло-..., га, або до бару, там, фреш плюс енергєтік якийсь, трохи попуститись, а потом, як вона, курва, дивиця, мммм, а потом до неї, вона тут, я бачу новенька, ніким не чпокнута, да, я її срєжу... Піііііііііііііііііііііііііііііі..................
Знаєте, як звук електоенцефалограми, коли зникають такі собі маріанські впадіни і джомолунгми, а залишаєця така пряма, пряма - пєсімістична пряма, нецікава, однобока, да. Бєзісходна. Нажаль. Ви знаєте, таке "пі" довге, з"являєця в житті цієї людини вже досить часто. Нажаль. А у кого воно таке не з"являєця? Ну? Не знаю, звісно, я думаю, це свідчить про таку собі миттєву деградацію, ага, колапс сознанія, особистості. Це буває у всіх. Там, сидить людина-спудєй на поганій лєкції, яку читає погана людина, або там, дивиця політичну рекламу на тіві, або там, їде в підземці або в електрічке на дачу картоплю копать. Та таких "пі" у кожного буває до біса багато в житті. Да.
 ***