Поет

 Дивно. Але я ніколи не розумів поезію. Розумієте? Ніколи. Я завжди з захопленням читав біографії ціх демонів людского розуму. Ціх людей, на похорони яких приходило більше ніж на похорони всякіх там царів та кінозірок, якіх, на мою думку вже не буде, так, перевилось їх плємя, хай сучасні поетікі і не пижуться. Так. Я їм завидував. Їхньому життю. Їхньому пофігізму. Їхній неповаги навіть до смерті, некажучи про неповагу до якоїсь там сучасної влади. Да. Але все-таки, я не розумію поезію. Я не розумію, як можна так писать, як можна вигадувать риму, навіть не те що вигадувать, а писати сразу римою. Да. Це вопрос.
 Трапилось, одного разу мені здибатись з моїми гарними знайомими, яких я не бачив дюже довго. Два гарних хлопця, з панківськіми поглядами на життя. Кампанія весела - один з Тєгєрану, асимільований іранець, батько якого був колись мером Тєгєрана, а потім ізмєна влади, побєг на Вкраїну в маленьке донбаське містечко. Другий - син начальника налогової з того ж містечка, син дюже поважної людини. Але оба - вбиті роздовбані панки. І я вирішив з ними залишитись. Сказав їм, хлопці, мені треба провести до дому мою дівчину, а потім я ваш!
 Поки я проводжав дівчину, то-сьо, пройшло десь дві години, вертаюсь я на те місто, де я їх залишив, а воні, пси, вже п"янєй пива. Вони, по старому панківському рєцепту наклюкались пива з портвєйном(1\4 пива та 3\4 портвєйна за п"ять гривень) і сперечались, як правільно пишеться назва досить відомих хранцузьких цігарок, тих, від яких, коли ти їх куриш, росте борода як у Андрухоїда, а не тих, від яких становишся аленделоном. Таке. Чють до бійки не дійшло. Через деякий час хлопець-іранець виявіл желаніє схлдіть в туалєт в бліжайшую подворотню. Дело било в самому центрі міста. Ось. За п"ять хвилин він вилітає і кричить, хлопці, мене побили! Рядом стояло 4 мужиків, на яких він показав. Ми підійшли до ціх рєбят(років по 40-45) і Хамєд починає лупасіть одного з них. БІЙКА. Ми починаєм, розуміючи, що ми нічого не зможемо з ними зробити бо їх більше, та й вони виглядають, як люди. які кулаками можуть гвоздь вбити в дошку. А тєпєрь! Ітс е поліс-тайм! З"являється наша добра міліція і забирає Хамєда та другого дядьку в опорний пункт на станції мєтро. Проходе 3 години, за які ми об"ясняєм Хамєду, що він переплутав, знайомимось з тими мужиками і зо всіма міляціянтами, що там були, разом ходимо курить, спілкуємось, сміємось, поки Хамєд та чолов"яга пишуть об"янітєльние. Потім нас відпускають в пів першого ночі.
 Хамєд, ти нє прав! ти напивсь, як пес, і переплутав. А що йому можна казати. Він всьо-равно хєр шо зрозуміє. І тут трапляється така річ. Річ, яку пам"ятатимеш на все життя. Прозрєніє. Повишеніє левела. Ну я нє знаю. Судіть вам. Ми сидимо на лавочці в самому центрі міста. Я мовчу. Вони сперечаються. Поряд з нами сидить дядько. Такий старенький, обвєшталий дядько. То лі батлхантер. То лі просто якийсь полуношний дивак. І він звертаєть до мене.
 -Знаєте, шановний, і вєдь нічого не змінюється. Все є так як було сто і більше років тому, пройде 70 років - нас не буде, але залишеться ця лавочка, цей парк. ця площа, ця вулиця... Знаєте, 80 років тому, сюди, в наше місто приїжджав Володимир Маяковський. Він довго гуляв по місту, по цієй вулиці. Мій батько супроводжував його... Десь через годину після його знайомства з містом Маяковський прочитав мойому батькові чєтвєростішіє. Я вам його зараз прочитаю...
 І він прочитав. І кудись пішов. Але я цього не помітив. Я зрозумів. Зрозумів все, геній цього поета, зрозумів це місто і цю вулицю, зрозумів Хамєда... Я трохи змінивсь. Я вже був не той я, який був за дві години до цього. Я зараз його вам прочитаю, бо друкуючи зараз ці рядки, свої рядки, рядки цього поета надруковані в моїх мізках. Надруковані назавжди. Ітак, Маяковський.



 Один станок - станок,
 Много станков - мастерская;
 Одна ****ь - *****,
 Много ****ей - Сумская*.





--------------------------
* - Вулиця Сумська - центральна вулиця міста Харків, іздревлє, з часів як з"явилось це місто і ця вулиця, вулиця Сумська була центром продажної любві. І це не змогли побороть ні цар, ні більшовизм, ні незалежність і демократія.