Чаптер фо

Pater noster, qui es in coelis! Sanctificetur nomen Tuum, adveniat regnum Tuum, fiat voluntas Tua sicut in coeli et in terra.



Йшов дощ.
 Ніч охопила все. Важкі дощові, навіть грозові хмари навісалі над містом, здавалось, якщо видертись на найвищу будівлю міста, то можна буде вхопить ці тучі, або навіть, якщо трапиться хмарочос повище, то й вопщє залишити хмари там, десь на рівні тридцятого поверху. Да.
 Сашко, йдучі по вулиці, по темній вулиці якогось окраїного району, де немає ні ліхтарів, ні великих цілодобових освітлених магазинів, де в таку погоду, насправді, ніц нічого немає, Сашко йшов і відчував що те покращєння, яке до нього прийшло у підземці, його майже покинуло, йому з кожним кроком ставало ще важче і важче.
 Сашко йшов, не розуміючи куди й навіщо він іде, він йшов тікі для того щоб йти, щоб не впасти, щоб не впасти в ці озера, які зробили сильні потоки води з неба, йому здавалось, якщо він зупиниться - він впаде, він захлиниться цією водою, він не зможе затримати дихання, якого вже майже і небуло, він не зможе, він швидко-швидко робив маленькі ковтки повітря, намагаючись вдовільнити свої легені, свою кров, тіми жалюгідними порціями кисню, які йому вдавалось вдихати.
 Він йшов у напрямку великого шосе, яке вже майже було дорогою кінця міста, дорогою, яка колом з"єднувала схід і захід міста. Сашко, дойшовши до шосе, навіть його не помітив, він не зрозумів того що це небезпечна траса, траса яка приймає величезне транспортне навантаження, він, прйшовши п"ять метрів цього шосе не чув ні гудків автівки, яка їхала справа, він не бачив ліхтарів цієї автівки, він просто йшов, поки його не збило цією автівкою...
 Дурне питання, але вас колись збивало автівкою? Ви колись падали зі скелі? Вас несло хвилею штормового моря? Ви відчували таке, коли ви здорова, сильна людина, яка є володарем свого тіла, своїх думок, врівноважена людина, яка ніколи сильно не хворала, людина, яка ніколи не розуміла, що це таке, неконтролювати своє тіло. З Сашком сталось те саме, його сознаніє залишилось під контролем мізків, але тіло відмовило йому, його кінцівкі попали під владу якогось незрозумілого металевого мєханізму, його праве плече і праве коліно відчуло якусь скляну перепону, яку легко пройшло, тіло Сашка крутило як в космонавтській центріфугє, поки розум відмовився в такому становищі керувати тілом і капітулював. Тобто Сашко потєряв сознаніє.
 -Друже, прокинся! Вставай, на землі холодно! Чуєш?
 Як же легко дихати!.........