Канцер

 Знаєтє скікі роізнокольорового словєсного лайна ллється на людей з
навколишнього середовища цілодобово?! Я не знаю. Але думаю, що немало. Я
не кажу про тіві або про радіо, не кажу про лайтбокси, банери, плакатікі
в мєтро ор самсінг. Від цього кожна розумна людина, якщо вона береже
свою псіхіку та свої нерви, тобто здоров"я зробила такі собі невидимі
фільтри. Ну я не знаю, там окуляри з шльомів елєктрогазосварщіків -
майже ніц нє відно - і замєчательно! чи то там, затєрєбіла свою
подруньку-стюардесу натирити собі мєшок бєруш... Ну, в общєм, кожний
викручюється як може.
 А я спостерігаю.
 Ось.
 Раз.
 Один мій поганий знайомий, тобто, він, напевно, гарна людина, але я його погано-погано знаю, в общем, такий гарний, кучерявий товстенький хлопець-подонок, сказав таку гєніальну фразу,
 -Знаєте, друзі, одного разу я був в якомусь місті у когось в гостях, непам"ятаю, бо пив, так вот, гуляв я по місту, і трохи перепив, зробив такий собі п"яний тейк е лук ераунд, і побачив біотуалєт. Оооо! Блєвать! Зайшов, і знаєтє шо, шановні? Я зрозумів, що блєвать в біотуалєтє можно бєсконєчно!
 Два.
 Багато чого можно почути в общєствєном транспортє. Це аксіома.
 Їду я одного разу з центру міста в свої веселі дрєбєня. Довго їду. Шпілєр задовбавсь слухати, спать нєвдобно, залишається дивитись у вікно..... Але! Така собі жіночка нєсільно постбальзаківського віку сидить поручь і телефонує, напевно, своєму синові...
 -Саш, ти вже дома? Гарно. Чуєш, перед тим як йти на трєнєровку обов"язково щоб поїв! Чуєш? Щоб поїв! Слухай, йди на кухню, там є рагушка в холодільніке! Чуєш? Рагушка в холодільнікє! Зрозумів? Ра-гу-шка в хо-ло-діль-ні-кє! Пойняв?! РАГУШКА В ХОЛОДІЛЬНІКЄ!!! Ти чо, мене не чуєш?! РРРРРАААААГГГГГУУУУУШШШКККААА в ХХХОООЛЛЛООООДДДІЛЛЛЛЬНННННІІІІККККЄЄЄ!!!!! Чуєш??!! Щоб поїв обов"язково!!!!... Блять, роз"єднало.... Клав, альо, позвоні Сашкові, скажи йому, щоб поїв, скажи що рагушка в холодільнікє!...
 Напевно, бідний хлопець так і здохнув від голоду... А ще, подумав я, що "Рагушка в холодільнікє" є непоганою назвою для якогось панк-гурту.
 Три.
 Оп"ять вже звідкудись кудись їхав. Цього разу, на досить довгу дистанцію, годин так на 6. Багато чого чув. Але радував той факт, що по-перше, водій не включив на свойому автобусному тіві епопеї на кшалт - "Рускій спєцназ снова в бой!", або "Слєдствіє вєдут знатокі ШтоГдєКагда". Можна було поспать. Вже пашті по приїзду почув непогану фразочку, яку мої воспальониє мізкі ізвратілі жахливо. Ось.
 -А Свєта, дура, купила нову шерстяну шапочку за 200 грн., а тепер жалкує, бо від неї жахливо жирніють волоси! Вот дура!
 Ага. Подумав я. Дура. Але, краще було б якби - друг купив новий шерстяний світер, але зараз дуже жалкує про це, бо від нього дуже сільно жирніє волосся на спині.
 Чотири. Останнє.
 Одного разу, дві блондиністі дівчинкі розв"язували кросворд.
 -Кровососущєє насєкомоє? Чотири літери.
 -Овод,- Я.
 -О, підходить! Колишня тюрма в Парижі?
 -Бастілія,- Я.
 -О! Молодець! Вдова Курта Кобєйна?
 -Лав. Кортні Лав.,- Я.
 -О! Зачекай, а що, Кобейн вже вмер?
 -Ні, дівчата, він як Карл Маркс, завжди живе в наших серцях.(с).