Хто? Mи!

Рiзкi металевi звуки годинника. Дощ мертвоi води по ще живому тiлу. Намагання заховати свoe змучене обличчя зi слiдами безсоннoi ночi за комп'ютером пiд шаром косметики...
Кава, нашвидкоруч зiбрана сумочка i ось - дорога на роботу чи то в лiцей - яка, врешт -решт рiзниця!
 Знайома картина? Це - ранок кожного iз нас, твiй ранок.
 Звiдусюди - продай душу, продай тiло"... У цьому мiстi усе маe свою цiну. Люди роблять грошi, грошi "роблять" цих людей. Одноманiтнi сiрi буднi, що поглинають всю мене. Хто тут бачив сонце??! Не я. Суцiльний морок у зiницях...
 Миючi засоби - для брудних дзеркал, психологи - для брудних душ.
 Намальоване щастя капаe слиною з екрану, на вулицях реклама - правая рука обману. Передачi про все частiшi випадки суiциду, вандалiзм... А що?
 Що в цьому дивного, що iнодi хочеться потрощити блискучi вiтрини, зi звiрячим криком танцювати навколо палаючого дому з квiтами на пiдвiконнях та з насолодою спостерiгати за тремтiнням дурноi рослини?
 Запах горiлих душ тiшить нiздрi...
 Та невже? Хтось, читаючи це, подумав про Бога? Сповiдайся, oчистиш душу вiд грiхiв i одразу потрапиш у рай? "Не все так погано у нашому домi"?
 Нi, все. Це iлюзiя, якою заспокоюe себе кожен зараз. А навiщо? Сприймай усе як e! Вiдкинь з свoei свiдомостi пустi балачки про принципи так званоi добростi, чуйностi...
Я - хижак, i ти e звiром, i це було так вiчно.
 Сiрi квадрати - то e нашi печери. Сучаснi традиii, звичаi, обряди - то видозмiна тваринних iнстинктiв. Мiй вид - не homo sapiens.
 
 Це - zoo sapiens (тварина розумна).