Чернетка 9

Щоденник
Звіт про те, як я здобуду собі щастя

25 травня 1998 р.

 Сьогодні він востаннє бив мене, я обіцяю. Це востаннє я мовчала. Мовчала навіть, коли він уже засинав. А я сиділа збоку і спостерігала, як на моєму тілі поступово проступають нові синці. Це востаннє. Я готова до цього. Я вже все спланувала. І завтра це відбудеться. Завтра!
23:57

26 травня 1998 р.

 Я не змогла, він пройшов поруч, а в мене й палець не поворухнувся...
19:46

 Нічого не вийшло, у мене знову виступає новий синець. А він, а що він – він заснув. Виспися, коханий, наостанок. На добраніч!
23:33

27 травня 1998 р.

 Він знову засинає, а в мене знову новий синець. Я вже зібралась, у мене майже вийшло. Він був у мене в руках. А я не змогла...
23:49

28 травня 1998 р.

 Я завтра це зроблю, обіцяю собі, отже ,маю, повинна зробити. Завтра вже п’ятниця, і якщо я цього не зроблю, терпіти доведеться всі вихідні.
22:15
29 травня 1998р.

 Все, я зробила це. Це було так легко, так просто... І синці вже починають сходити. А він лежить на вулиці, в калабані, з діркою в голові. А синці вже починають сходити. А кров розтікається не з такою швидкістю, як з’являються синці. Я ж ніби не близько стояла, а дірка така велика. Така величезна, на півголови. А синці вже зникають, я це відчуваю... Навіть не віриться... А з ким я тепер спатиму? Спати краще самій, але без синців, чи, може, зі синцями, але не самій? Таке враження, що цих синців ніколи й не було. Вони зникають. Дзвінок у двері.