Чернетка 11

 У мене є ідеал. Ідеал людини, ідеал мужчини. Мужчини, який потрібний мені у цьому житті. Такого мужчину я вигадала ще у дитинстві. Шукала його довгі роки. І я його знайшла. Він реальний, справжній, живий. Він... Це... Це - Ви.
 Ви виховані, розумні, культурні.
 Ви вишукані, елегантні, мужні.
 Ви витончені й екстравагантні.
 Ви сексуальні й симпатичні.
 Ви купуєте мені квіти.
 Ви водите мене у кіно.
 Ви приносите мені подарунки.
 Ви возите мене на курорти.
 Від вас приємно пахне.
 Ви любите, кохаєте, обожнюєте мене...
 Але Ви більше не телефонуйте, не пишіть і не приходьте до мене. Не намагайтеся знайти мене. Я Вас залишаю. Я хочу знайти свій ідеал. Один ідеал. А не дві половинки його. Прощавайте!
 Після цих слів я встала і вийшла з кімнати. Вони залишились удвох. Два мужчини, які лише в сумі становили мій ідеал.
 Їхню реакцію на цю ситуацію я вже не побачила, я побігла шукати свій ідеал. Єдиний ідеал.