Мiй друг Льоша. Два

Не знаю як я, але Льоша ріс доволі кмітливим та розумним хлопчиком, і вже з „младих лєт” показував людям, що на цьому рівні, на якому він зара знаходиться, він не зупиниться, а буде „всьо више, і више, і више направлять польот своїх крильєв”.
Особливого щось про дитинство Олексія я вам, нажаль, розповісти не можу. Нажаль. Бо, я, особисто на Олексія тоді уваги не звертав, я, по-правді, вам сказати не можу, на що я тоді звертав увагу, моє життя з 7 до, десь, 13 років, особливо мені не запам’яталось, я думаю, що й цікавого особливо там ніц не було. Що це ти про себе та про себе, а Олексій? Скажете ви. Ваша правда. Олексій. А знаєте, по-правді, все таки, щось до мене долітало з того навколишнього світу, щось про Олексія, і інколи потрапляло в мій світ, для себе я уяснив, що Льоша є бідовий парень, який, правда є розумним хлопчиком, доволі непогано вчиться, але підхуліганює трохи, дружить з поганими хлопцями, навіть курить, може й вживає алкоголь. Жах! Скажете ви. Так жах. Мене мало що цікавило в моному дитинстві, найменше мене цікавило паління, алкоголь та „пахуліганіть”. Ну звісно це тривало десь років до 13, а потім все то з’явилось і у мене.
Ось я підійшов до того моменту, як я познайомився з Олексієм. Знаєте, в нашій школі був такий собі цікавий навчальний інститут, який звався Мєжшкольний Учєбно-Промишлєний Комбінат. В общєм, дівчат там вчили шити і всякой такой лабудой, а хлопців – водити автівки, та вміти в них колупатись, а також робити деталі на токарних станках, а також оволодіти самою тонкою наукою – навчитись користуватись персональним комп’ютером! Ось як! І ми з радістю пірнули во все це – бо для цього відводився цілий навчальний день раз на тиждень, і це раз-на-тиждень-свято тривало увесь 10 та 11 навчальні роки! Замість того, щоб ходити в набридлу школу на набридлі уроки – ми, самостійно, добирались на інший кінець міста та цілий день займались всякими цікавими речами. Звісно, я ні на які курси водіїв не пішов, про токарівство мова ващє не йшла, а пішов я на ті самі комп’ютерні курси. Я, та ще декілька хлопців з мого та паралельного, того самого де вчивсь Льоша, класу. Так і пройшло моє знайомство з Льошою. Після знайомства пішли навчальні будні – 4 рази на тиждень у школі і раз на тиждень, якого ми чекали весь тиждень, в цьому самому мупека.
Це були веселі дєнькі. Як все проходило? Ми, десь за дві години до занять зустрічались біля школи, йшли до магазину і купували ящик пива. На чотирьох. Може на п’ятьох, я не пам’ятаю. Ящик дешевого, самого дешевого пива, ще тоді, в ті часи, в пляшках старого савєцького зразку, які ми бачили тікі в кіно, знаєте, в яке „Жигулівське” пиво розливали? Так ось, наше пиво також називалось „Жигулівське”. Може воно було ще той епохи? Не пам’ятаю, але мені подобалось. Як і усім нам. Ми його багато висмокчували і, не знаю хто як, а я п’яний, йшли на навчання. Ось так ми клали на те навчання, особливо воно нікого не цікавило, багато хто приносив з дому діскєткі з усілякими іграшками, в які ми грали усім нашим збірним класом. Рєбята з інших шкіл завжди сміялись з нас, дивувались, а хто й завидував, а нам було весело.
Я не дуже гарно пам’ятаю Льошу у ті часи, пам’ятаю, що він був гарний хлопець, багато пив, тобто міг випити багато майже без шкоди для здоров’я, подобався всім дівчатам, яки разом з нами навчались, і які мене чомусь називали Лєніном. Пам’ятаю, що я з Льохою особливо не ладив тоді, ми багато сперечались, особливо після обов’язкової пивної дози.
Льоша завжди мене дивував і дивує своїм ставленням до алкоголю. Він його любить. Він п’є все. П’є багато. П’є красиво. І дуже красиво напивається. Випивати з ним це задоволення, бо він до цього ставиться як до свящєнодії, ну і завжди з ним можна пити і спілкуватись хоч усю ніч. Він ще з тих шкільних років здивував мене історією, як він видудлив літр самогону, закусуючи тікі цигарками, після цього він, по його словах, перестав вживати самогон і п’є тікі водку, або кон’як, або пиво. Ну звісно, п’є багато. Пива може влити в себе по вінця, за добу випити для нього літрів 15 пива – це так, гарно посидіти, гарно відпочити, я вже не реагую на його звіт про те що учора 10 літрів, а потім пішов у футбол грати. Або Джомолунгму покоряти. Або доводити теорему Фєрма.
Ось ми й наблизились до його головного прізванія, до його таланту, за який він років через 10 отримає Нобєль Прайз. Це я вам гарантую.