Из той же недописанной книги...

Перед тим, як шукати відповідь на запитання про сенс життя, або грузитися якимось іншими філософічними заморочками – треба зайнятися сексом, добряче поїсти та виспатися. І лише потому вирушати на пошуки істини. Бо якщо ти голодний, невдоволений і невиспаний, то який ти до біса філософ?! Тобі не про сенс буття, а про харч треба думати. Тож не забивай голову питаннями не своєї компетенції. Залиш ці розумові забавки тим, хто вже збудував собі це саме життя. Отака вона правда. Жорстока і справедлива.


Але чомусь, лежачі по вуха у гарячій ванні, думати про таку примітивну річ як їжа не хотілось. Просто хотілося спати, але ще більше хотілось їсти. Та найбільше бажання було лежати у рожевій піні не на самоті, а в обіймах моторного парубка з робочими сідницями, розумними очами й легким запахом модного парфуму.

Не зважаючи на чітке розуміння свого становища, мені кортіло погратися у філософію. Під монотонне дзюрчання зламаного крану, в голову лізли все нові і нові питання.
Чому, чому ця сука-любов все не приходить? Чому платять копійки, а працювати треба майже до ранку? Чому він, зараза, навіть поганенького проліска не подарував? Взагалі жодної квітки в день 8-го Березня – це що, перемога фемінізму або тотальна поразка мене як жінки?

У такому мінорі погляд зупинився на блакитному станку для гоління. Запитання рівня «сенс життя» переформулювались у питання «чи можна цієї штукою порізати вени?». Фантазія почала малювати яскраві картинки, схожі на суїцидні кліпи MTV.


От буде гарненька акція: дівчина не отримала квітів на Восьме Березня і вирішила скінчити життєвий дебют. У передсмертній записці вона звинуватила ... кого ж зробити винним? Блін, фігня, а не прес-реліз вийде. Краще записку не писати. Тим більше розсилати її по ЗМІ. Та й ще не факт, що «безпечним» жіночім станком вдасться вени розрізати. І вода вже захолола, треба вилазити звідси, поки й справді не почала руки куйовзити.


Я попленталася до ліжка, востаннє перевірила мобільний. Фантастично, але він таки прислав SMS «sorry (тобто вибач), зі святом». Згадав він про мене о чверть на дванадцяту. Дякую дуже. Але я сама завжди казала, що «жіночій день» – то є брутальне ґвалтування чоловіків і маркетинговий «развод» на подарунки. А ще я говорила, що ненавиджу приймати привітання в цей день, і, взагалі, я самодостатня, горда краля, яку не треба принижувати збільшеною увагою. Довидєлувалась. Майже самогубцею стала зі своїм фальшивим фемінізмом.


Все. Пора починати життя з нового аркуша. Тому дія перша: спустошити холодильник і – до біса дієту. Дія друга: витерти сльози, намалювати очі і мерщій в клуб, шукати нового коханця. Дія третя: все це і багато іншого зробити завтра, бо спати хотілось смертельно.
На той момент план здавався мені грандіозним і навіть революційним. Не зменшючи обертів, я записала всі думки до щоденника і завалилась спати. Тому що зранку треба було розпочати грандіозний проект із розбудови власного життя.