Веч рн небо
Зоряне небо дивилось на люд
Очима своїми зірками,
Сіяють зірки, освітлюють ніч,
Мов злато блищить на вугіллі.
Одна сіяє, як світлая днина,
А інша, мов плаче на ній.
Одна тільки зірка, сумно сіяє вона,
Чи чимось ображена, чи що це вона?
Біда буде! Знає вона. Недовго залишиться в небі…
І враз, як засіяла вона на чорному фоні…
Не стало її вже на нім.
Розбилася зірка, мов сніг золотистий
І спалилася в небі вона.
Сумують за нею зірки, перестали сіяти
І місяць тихенько плаче собі.
Ось і тепер. Темнеє небо буває. Своєю темнотою,
Тую зірку споминає.
© Copyright: Юрий Галас, 2008
Свидетельство о публикации №208021800558
Свидетельство о публикации №208021800558
Рецензии