***
Здається, кому невідомо в Україні старовинне містечко Жашків? Знаходиться воно приблизно 150 км. від столиці України рівно на південь, на шляху міжнародної траси Одеса – Київ – Петербург. Звичайне собі провінційне містечко, але мало хто здогадується, що етимологічно назва Жашків, вірогідно позначає теж саме, що і назва столиці Росії – місто Москва ! Відомо, що сама Москва, як поселення і місто була заселена переселенцями з Київської Русі. Сам засновник міста Великий князь Юрій Долгорукий похований у церкві Спаса на Берестові близько Києво – Печерської Лаври. Звичайно, що логічним було припустити про можливість походження назви столиці Великого князівства Московського, а потім і Росії з культурними традиціями саме Київської Русі. Прадавня назва сучасної російської держави Москва – Москов – Мошков за своєю конструкцією дуже нагадує стародавню українську назву Жашків – Машков – Мошков. Заміна першої літери «М» на «Ж» мабуть, відбулося у часи польсько – литовського панування. Справа може бути ще у дуже подібному написанні цих літер на письмі у літописах. Коли саме певно засновано місто Жашків і до сьогоднішнього часу не відомо. Це місто історично знаходиться на самих небезпечних південних кордонах Русі з диким полем. Відомо, що за часів князювання Ярослава кордони Київської Русі вже проходили значно північніше сучасного Жашкова, по річці Рось. Але це не позначає, що до часу приходу кочових орд печенігів в 9-му столітті, Жашків або імовірний Мошков не міг входити до могутнього об’єднання уличів. Саме в цьому об’єданні літописці нараховували 318 міст-городів, а у полян лише 70–сят ! Поблизу Умані і досі можливо побачити багатокілометрові земляні вали, до сьогодні ніким не досліджені, вірогідно часів могутнього улицького царства.
В самому центрі України, недалеко від м. Умань, Поруч з найбільшими у світі поселеннями – протомістами трипільської культури по обидва берега річки Мошурівка (притока Гірського Тікича) розкинулося село Мошурів. Історія виникнення поселення Мошурів сягає сивої давнини, з письмових джерел відоме з 18 століття. Археологами поблизу сучасного села виявлено залишки 4 поселень трипільської культури та аж 7 поселень ранніх слов’ян (черняхівської культури та 7 – 8 століть). Біля села проходить багатокілометровий древній «Змієвий вал», який тягнеться у напрямку річки Кодими. Назва Мошурів дуже давнього походження і буквально позначає: «укріплення, місце захищене частоколом та ровом». Слово складається з двох слів: Мошу (Мош, Мос) і Рів. Знаходячись на «Змієвих валах» понад 1300 років тому Мошурів дійсно міг би бути значним укріпленим прикордонним центром племінного об’єднання уличів. Цікаво також виникнення назви селища Мощини, недалеко сучасного м.Мосальська. Давньоруське городище Мощинське добре досліджене археологами, у куль туровому шарі знайдено багато речей 4 – 5 ст. і 10 – 13 ст. (БСЕ, т.17,- с.75.) Мощини – це укріплене давньоруське поселення в’ятичів звідки і походить назва міста Мосальськ та ідуть витоки княжого роду Мосальських, однієї з гілок Рюриковичів. (Мош – Мос). Згідно толкового словника В.Даля: « мощенье – застилать сплощь дорогу, городить или строить высоко. Мостить около себя, свое место, свой участок» (В.Даль, т.2, - с.350). Один з представників цього давнього князівського роду – 80-ти річний Володимир Володимирович Мосальський зараз проживає у м. Києві. Він довгий час був керманичем «Київського Дворянського Зібрання», яке було відроджено у столиці України в 1992 році. У цьому контексті визиває зацікавлення і походження стародавньої назви гори Московка, де були археологами знайдені залишки житла, прикраси 11 – 15 ст. Знаходиться ця гора у історичній частині м.Канева, поблизу Княжої гори де у 1892 р. М.Ф.Біляшівським було відкрито залишки давньоруського міста – фортеці Родень (перша згадка в літопису під 980 р.) Можливо, на цій горі у давньоруські часи було укріплене поселення ремісників, від чого і пішла назва самої гори.
Найцікавішим виявляється спорідненість назв столиці сучасної Росії міста Москва (Мошков) та давнього українського селища Мошурів. Місто Москва було засновано князем Юрієм Долгоруким в 1147 р. Сама назва Москва, вірогідно походить від слова Мошков і за своєю будовою є чисто староукраїнським за походженням. Дослівно ця назва позначає: «укріплене місто ремісників та ковалів». Мош – високе укріплення з валом і частоколом. Ков – місце поселення ковалів та різного роду ремісників. На давній Русі праця коваля була однією з най почесних, тому часто назви на –ков асоціювалися з поселеннями ремісників.(До речі про це ведеться у фільмі «Трипільська Україна»). Для прикладу відомі такі поселення: Ковель, старовинне місто на Волині ( перша письмова згадка відноситься до 14 століття), стародавня назва литовського міста Каунаса – Ковно, урвище Ковежичі, згадується у документах 16 ст. тощо. Згідно археологічних даних, на початку 12 ст. в Москві було невелике міське поселення де працювали гончарі, ковалі, ливарі, кожум’яки та другі ремісники. Можливо, рятуючись від небезпеки та загрози печенігів, починаючи з кінця 9-го ст., багато уличів рятувалося мігруючи та переселяючись на далекий північ засновуючи нові поселення. Можливо, що одним із таких поселень ремісників – переселенців з землі уличів і було село «Красное», що належало місцевому боярину Кучці. Можливо назва села походить не від назви кольору – червоного, а саме від давньоруського – Красне, тобто гарне, красиве, привабливе (красна девица, красна, як сонечко наше тощо).. Син Володимира Мономаха – Юрій Довгорукий укріпив це поселення ремісників побудувавши дерев’яну огорожу. З того часу село Красне (згадаємо, що маємо таку ж саме назву під Києвом – річка Красна, поблизу с.Трипілля) і почало називатися Мошков або Москов, а згодом Москва. Мошурів, як і столиця уличів Пересічень, а також інші майже невідомі нам 318 міст-городів уличів поступово занепадають. На ці землі приходять спочатку орди печенігів, а згодом половців. Лише у 1036 році Ярослав Мудрий розгромив Печенігів під самим Києвом, південні кордони Русі умовно почали проходити по річці Рось де і було засновано прикордонну фортецю м.Юр’єв, сучасне м. Біла Церква. Земля уличів на тривалий час залишилася під владою «дикого поля». Є гіпотеза, що нащадки багато чисельного слов’янського племені уличів змішались з чисельними завойовниками, але не втратили свого національного архетипу. Можливо, саме їх почали називати на Русі «чорними клобуками», вони стали надійними захисниками південних кордонів Київської Русі.
Вадим Перегуда.
Свидетельство о публикации №208032900373