М жрел г йний д алог в Укра н стан та нов в з

Міжрелігійний діалог в Україні: стан та нові візії

Володимир Матвєєв

Під час виступу 26 вересня ц. р. на мітингу біля пам'ятного знаку "Менора" у Бабиному Яру у Києві, екс-прем'єр-міністр Ізраїлю, міністр фінансів Ізраїлю Бін'ямін Нетаніаху зазначив, що ми побачим через декілька років, ци винесли ми уроки з трагедії Холокосту, трагедії 11 вересня, нещодавньої трагедії у Беслані. Для цього усім людям доброї волі сьогодні треба об'єднатися і протистояти злу міжнародного тероризму, ксенофобії та антисемітизму.
Один з факторів виникнення конфліктів – це дисгармонійні відносини не стільки між основними релігіями, скільки між їхніми лідерами і певними ортодоксальними, фундаменталістськими групами. В зв'язку з цим, проблеми міжрелігійної злагоди зберігають свою актуальність у наш час. Адже релігії є архетипом духовної діяльності людини, що завжди ніс у собі закони, що визначають життя народів. Незважаючи на те, що сьогодні у більшості країн світу влада належить світському уряду, релігія є ядром національного характеру і культури.
На сучасному етапі розвитку людства важливим є об'єктивне інформування про минулі і сучасний періоди співіснування, зокрема в Європі, іудеїв і християн з метою подальшого розвитку іудео-християнського діалогу в сучасному світі, зокрема, в Україні, з метою побудови суспільства, в якому домінуватимуть милосердя і справедливість.
Яким чином протистояти викликам глобалізації, бідності та войнам? Перш за все важливо продовжувати безпосереднє спілкування релігійних лідерів між собою та з відомими політиками і бізнесменами, капітанами індустрії. Необхідно провести аналіз взаємовідносин між світовими релігіями й визнати припущених раніше помилок, як це, наприклад зробив Папа Римскький Іван Павло II, для того, щоб не повторювати їх у майбутньому.
Історично склалось так, що відносини між християнами й іудеями були непростими. Так, наприклад, у Німеччині ХХ ст. існували антиіудейські настрої, моральною й ідеологічною основою яких послужив християнський антиіудаїзм. Катастрофа європейського єврейства забрала мільйони життів. При цьому в християнстві проявлялися як відверто антисемітські, так і місіонерські ідеологічні течії.
За цих умов лідери світових релігій стали поширювати у ХХ ст. розвиток міжрелігійного діалогу. У 1928 р. у Великій Британії було засновано Товариство євреїв і християн. Відкритий діалог почав розвиватися більш жваво. Під час Другої світової війни члени цієї організації прихильників єврейсько-християнського діалогу пропагавали ідеї толерантності і поваги на міжнародному рівні, а також поглиблення взаєморозуміння між націями, народами і релігіями. З 1946 р. у Великій Британії розпочала роботу Міжнародна рада християн і євреїв (МРХЄ). Вона стала найбільш впливовою міжнародною інституцією, що включає понад 30 національних організації, які проводять значну роботу з розвитку єврейсько-християнського діалогу в Європі і в усьому світі, а останнім часом активно опікуються іудео-мусульманськими відносинами. Патроном цієї Ради і одним із засновників Форуму трьох релігій (християнства, іудаїзму та мусульманства), офіс якої згаходиться в Лондоні, є відомий філантроп і гуманіст сер Зігмунд Стернберг, який одночасно є президентом реформістських синагог Великобританії. І це символічно, оскільки саме Рух реформістського або прогресивного іудаїзму є ініціатором встановлення і розвитку прямих діалогів з лідерами різних християнських напрямків. Адже між нами багато спільного. Християнство, іудаїзм і мусульманство – це три монотеїстичні релігії, послідовники яких ідуть до однієї мети – розуміння Бога та побудова світу милосердя і справедливості. Бог у нас один, але кожен іде до нього своїм шляхом.
Значний внесок у поглиблення конструктивного міжрелігійного діалогу могла б зробити українська організація "Крок до єднання", яка є філією МРХЄ. Нажаль, треба з прикрітстю визнати, що протягом свого існування з 1999 року, вона майже не проводила активної роботи з розвитку міжрелігійного діалогу в Україні. Форуми і Асамблея МРХЄ проходили у Києві у 1998-1999 рр. В них взяли участь відомі релігійні лідери християн, іудеїв і мусільман. Вони дали нові імпульси до поглиблення міжрелігійного діалогу в Україні. Одна з причин цього полягає в тому, що лідери організації (які обираються всього на певний термін) є одночасно активістами ультра-ортодоксальної течії в іудаїзмі.
Провідні ортодоксальні іудейські організації в Україні набирають силу і поширють свій вплив. Склалося так, що за один стіл переговорів іноді простіше усадити лідерів різних релігій, ніж представників різних гілок або течій в іудаїзмі. Не дивлячись на демократизм та поширення в Україні, рух прогресивного іудаїзму не зайняв своє належне місце на релігійній мапі України. Разом з тим, саме Рух прогресивного іудаїзму був і залишається лідером у проведенні єврейсько-християнського діалогу, ілюстуючи свою відкритість.
Ортодокси не схильні до міжрелігійного діалогу, що також стосується Української православної церкви (МП), яка скоріше проявляє імперські амбіції.
Приклади певних кроків до розвитку міжрелігійного діалогу в Україні наступні. У 2002 р. відбулися зустрічі і бесіди між рабином Олександром Духовним, головним рабином України громад прогресивного іудаїзму, з кардиналом Любомиром Гузаром, главою Української греко-католицької церкви, а у 2003- 2004 рр. – зустрічі і бесіди рабина Духовного з лідерами Німецької євангелійно-лютеранської церкви. Під час цих зустрічей лідери релігійних організацій глибше знайомилися з ідеологією, історією і сучасним станом релігійних рухів. Вони були одностайні у висновку щодо важливості і необхідності продовження зустрічей і розвитку міжрелігійного діалогу у дусі очищення історичної пам'яті та примирення. Було висловлено попередні пропозиції щодо проведення спільних благочинних акцій.
Неодноразово збиралися за круглим столом у Львові лідери Єврейської Конфедерації України з представниками різних течій у християнстві, зокрема греко-католиками та іншими. Лідери були одностайні у важливості виховання релігійної толерантності, терпимості до "іншого", "відмінного".
Певний внесок у справу розвитку міжрелігійного діалогу пртягом останніх років роблять семінари та інши міроприємства, що проводить в Україні Міжнародний фонд допомоги і дружби. Зокрема, на семінарі "Мир у перехідну епоху: інноваційний підхід до миру через відповідальність та доброчинне управління" (серпень 2003, Київ).
Іудеїв і християн у релігійному плані об'єднує чимало. У ХІІІ ст. Десять заповідей займають центральне місце в літературі про догмати християнства. Е. Реган писав про їхнє універсальне значення таке: "Десять заповідей – це надбання всіх народів світу і вони вовік залишаться завітом Божим". Прихильники розвитку діалогу виступають за дотримання прав людини і людську гідність, що закладені в традиціях іудаїзму і християнства. У цих традиціях один Бог звертається до людей через основи Єврейських Писань і Новий Завіт. Ранні християни з євреїв продовжували і після прийняття нового вчення дотримуватися основних установок іудаїзму.
Іудеї повторюють: "Слухай, Ізраїль: Господь, Бог наш, Господь один…" (Второзаконня 6:4), а християни стверджують: "Вірую во єдиного Бога Отця всемогутнього, творця неба і землі, видимих усім і невидимих", тому що Ісус нагадав християнам першу і головну заповідь: … Возлюби Господа, Бога твого, усім серцем твоїм, і усією душею твоєю, і усією кріпостью твоєю, та усім розумінням твоїм…" (Лк 10:27; Второзаконня 6:5).
У чесному діалозі кожен залишається вірним своїй вірі, визнаючи в іншій особистості її цілісність і відмінність. Перебуваючи у подібному ідеологічному спілкуванні і грунтуючись на тих самих успадкованих Писаннях, що продукували чимало загальних повір'їв і цінностей євреїв і християн, ми починаємо все більше усвідомлювати загальну релігійну основу іудаїзму і християнства та можливість спільного, більш заглибленого і всебічного пізнання єдиного Бога. Зокрема,
спільне бачення світу, включаючи віру в те, що світ був створений єдиним Богом;
захист честі та гідності кожної людини, незалежно від її походження, раси, статі тощо та ін.
Намагаючись утвердити у суспільстві у ХХІ ст. ідеї нового гуманізму, варто задати самим собі питання: які уроки ми – іудеї, християни, мусульмани - взяли з нашої історії?
У зв'язку з цим, актуальною є подальша співпраця релігійних і державних лідерів, про що неодноразово йшлося на міжнародних форумах лідерів провідних релігій, промисловців та відомих політиків (зокрема у Давосі).

Разом з тим, необхідно взяти до уваги і той факт, що релігійних євреїв у сучасній Україні 3-6%, а в єврейському середовищі на пострадянському просторі релігійне перепліталося з етнічним. ХХ століття взагалі проілюструвало багато форм єврейського самоусвідомлення. Соціологічні дані підтвердили релігійну байдужість євреїв. виховану ще радянською владою. Ліквідація у паспортах та інших документах графи "національність" висуває національно-релігійну самосвідомість, як визначальний фактор етнічної самоідентифікації українського єврейства. При цьому варто зазначити, що в сучасному українському суспільстві в цілому відбувається зростання релігійної свідомості. Разом з тим, синагоги стають центром релігійного життя в основному на єврейські свята, і лише 5-6% євреїв України дотримуються релігійних звичаєв

Слід констатувати, що останніми роками в Україні не відбувалось системного міжрелігійного, міжконфесійного діалогу із залученнями провідних релігійних лідерів, політиків та релігієзнавців. Відбувається стагнація міжрелігійного діалогу в нашій державі. Однією з основних причин цього слід визнати незацікавленнясть ортодоксальних християнських та іудейських релігійних течій до продуктивного діалогу, а також пасивність тих організацій, які покликані бути флагманами цього процесу.
Релігійні лідери і релігієзнавці мають посилити діяльність Ради Церков та релігійних організацій при Держкомітеті України у справах релігій у напрямку розвитку міжрелігійного діалогу задля подальшої злагоди і миру в Україні. Значний внесок у цю справу можуть і маєть зробити зазначені організації, які мають відповідний досвід роботи, а також люди доброї волі.

2004