Грудневий доробок -гумористична мислi форма-

(гумористична мислi форма – шоу бiзнесу)


Чого тільки не буває наприкінці року. ...
Так от. ...
Зустрів Андрій Тарасович в метро свого приятеля, - режисера телебачення.
Він, як завжди, був заклопотаний і нагадував лантух з колючого дроту по якому, хаотично, у різні кінці бігали високі та низькі струми не зовсім відомої напруги.
Приятель не впізнав Андрія, але через якусь мить, вітав, як самого бажаного і рідного, привертаючи увагу пасажирів і не звертаючи на них ніякої уваги, розмовляв чи то з ним, чи те з ними. Андрій хитав головою, але про що йшлось у розмові так і не зрозумів.
Уряд та якийсь Зуня йому не простить, якщо він завалить запис до новорічної програми.
Та хіба в цьому річ. ...
Вже цілу зупинку він прощався з Андрієм, ... а зник мов марево.
Сумнів охопив Андрія.
Він подумав, - мабуть у мене розпочався грип.
... Та ні, аналізуючи, Андрій прийшов до висновку;
- Так, це був він.
Як завжди, його новітня телепрограма знаходиться в тяжкому стані.
Часу в нього попереду було обмаль.
Завтра дуже відповідальний відеозапис, де буде зніматись Зірка минулих, сучасних та майбутніх часів.
Її планетарна здібність зніматись у всіх програмах, фільмах разом і завжди бути однаковою, давала змогу митцям ловити цей талант у свої творчі пастки на перехрестях шляхів до аеропортів.
Мабуть неймовірно тяжко витягти її на творчому перепутті в такі лихі часи, адже вона одна, а режисерів так багато.
Андрій співчував приятелю і співчував актрисі, бо в обох з різних обставин бракувало часу.
Дійсно, - час це проблема із проблем і потребує великих зусиль, щоб це зрозуміти.
І поки існує ТБ, - цю проблему телевізійні теоретики вивчатимуть з усіх відомих і не зовсім відомих, але приблизних теорій, під різними кутами в різних аспектах і найголовніше в різних ракурсах.
Щоб зберегти свій час, Андрій винний бути у приятеля на зйомках, - бо треба закінчити їх розмову і вирішити декілька питань з приводу його наступної телепрограми.
В умовну годину Андрій був на телестудії.
З хвилини на хвилину чекали Зірку...
Асистент режисера повідомив з аеропорту, - вони їдуть.
Андрій піднявся на другий поверх знімального павільйону.
Звідці зйомочний майданчик був ніби на долоні.
Усі були на своїх місцях.
Біля відео апарату стояв чоловік, на шиї якого висів величезний талісман.
Чоловік ніби віддав йому усю свою допитливість і снагу пізнання законів природи світла. Клопіт та біль невдач, поразки і падіння та цілющи легенди були в цьому ярмі сучасності з заморожуючим написом на одній із сторін - maid іп USA — , який утілював надію, що цей нашийник розкриє усі свої здібності. А поки їм обом бракувало розуміння і контакту, - хто в цьому винен, знав його дальній родич, - головний інженер телестудії, бо у митців була одностайна думка, - у всьому винний об'єктив....
Освітлювальні прибори неймовірних розмірів, ніби таємничі НЛО пильнували над декорацією.
Освітлювачі перекидалися між собою фаховими уривками слів.
Бригадир розпитував про сто п'ятдесят і де ставити три по п'ятсот, репетував чому їх не замінили на шість, - по сімсот п'ятдесят
( мабуть мова йшла про потужність приладів ).
Звукооператор з бригадою щось перевіряв і весь час просив тиші.
Дивлячись на нього Андрій приходив до висновку;
- є ще борці за тишу, котрі з люттю і неймовірною впевненістю знищують усе те, що випромінює звук, - бо їх професія така, - завжди бути на захисті тиші від відлуння.
У митців є повір'я, що у кожного, - є свій ворог.
Так у звукооператора найжахливішим ворогом був, - звук. ...
Що казати, - нелегка його вдача. ...
По подіуму павільйону, мов кулі на більярдному столу, пересувались механіки, асистенти, адміністратори. ... Усі були напоготові в любу мить увімкнутись у творчий процес. ...
Нарешті Зірка приїхала.
Режисер завітав до неї вирішити остаточні риси образу героїні.
Невгамовна здібність актриси, - розуміти бажання режисера в ринкових умовах з першого слова, дозволяла заспокоїти його й обіцяла, ...що, усе буде на найвищому рівні світових стандартів.
Зірка була задоволена собою і тим, що може, хоч на не довгий час, попрацювати з творчою групою в таку відповідальну для Уряду мить.
Кілька хвилин творчого пошуку ... і ... можливо буде зніматись.
Більш сотні роззяв, різних за віком і статтю, - так звана масовка, розійшлись по павільйону, у роздумах та надії піднятись на високий щабель акторської слави.
Активні зайняли місця ближче до оператора та режисера.
Хто зна, що буде завтра, може в цих обличчях сьогоденного рахівника, чи офіціантки студійного буфету, контролера трамвайного маршруту,
- завтра буде знайдено відкриття долі або віку.
- хто зна, що таке талант і де його шукати ? ...
Тім більш, під Новий Рік. ...

...Зірка влетіла в павільйон... і... зразу розпочала напружено входити в образ.
Епізод був малесенький, але надій у керівництва та у бізнесменів, було багато.
Цей епізод, свого роду, вихід з безвихіддя, підготовка державних керівників і просто глядача до фіналу долі Країни. ...
З цього приводу режисер промовив кілька слів усім присутнім і для остаточної впевненості дав команду;
- Репетиція !...
Пройшов перепит готовності всіх бригад і оператор проголосив; -
... Дайте світло! ...
Спалахнули сотні кіловат світла, заливаючи декорацію сріблястим сяйвом.
Наче Сонце завітало в гості до мешканців знімального павільйону,
з бажанням святкового настрою і запалу до натхненної праці.
Зірка у блискучій акторський техніці почала монолог про Любов до життя і народу, про його велике Майбуття.
Це був, - чи то гімн керівництву держави, чи то вирок олігархам ! ...
Багато слів і мало змісту але ... як сказано! ... Усі були заворожені;
- Оце і є сучасне, ринкове мистецтво !…
Оператор на незграбній вежі літав над подіумом, вигукуючи,
- Чудово! ... Яка врода! ...Яка насолода! ...,
- його вигуки переходили в наспів старої мелодії танго;
       - Стомлене Сонце ! ...
Було ясно; - що все буде у високому стилі, чітко і блискуче, можливо було б знімати сходу, але репетиція доказувала майстерність усіх.
І ось у цю саму мить, ... лемент звукооператора розірвав простір павільйону;
- Тиша! ...Дайте тишу! ... і ще сильніше гаркнув, - Стоп !!!...
Зірка продовжувала читати монолог, та через кілька речень затихла. ...

Ніхто нічого не міг зрозуміти.
У всіх на обличчях, особливо у звукооператора, була маска непорозуміння.
- ... Я зажадав тиші ! - голосив він та прислухався до навушників.
Весь люд почав прислухатись до тиші.
Через деяку мить люди вже не тільки прислухались, а й розмахували руками.
Так.
Розмахували руками, відганяли від себе велику кількість мух.
Проклятущі, невгамущі мухи де вони тільки взялися , та й ще така кількість.
Ніхто такого у своєму житті не бачив, та ще взимку, коли на дворі мороз.
Поступово в павільйоні і на студії наростала паніка.
Режисер на те й режисер, - він зразу знайшов відповідь:
- велика потужність світла обігріла павільйон і проклятущі мухи прокинулися від тепла.
Трагічність обставин починала підточувати його задуми.
Він зібрався з силами і надав, як завжди саму геніальну до простоти команду:
- Ліквідувати мух негайно!, - зробити це раз і назавжди! ...
Лаючи, невідомо кого, - продовжував:
- інакше зйомка буде зірвана. ...
Що буде?... Уявити не можливо! ... Який жах! ...
У цей час, - кмітливий керівник з самого верху, невідомо звідки взявся, поглиблений до останнього волосу на своєму чолі, охопив голову руками і застогнав:
       - Що скаже Зиновій?...
       Що сказати Президенту?...,- але отямившись, зібрався і чи то надав розпорядження, чи то знайшов стратегічне рішення питання, але вигукнув:
       - Панове, - гуртуйтесь! ...
Після чого зробив пропозицію;
- Негайно! Усім!, Усім!, Усім! Зробить п’яті хвилинку в кабінеті директора!, - та не відомо як з’явився, - так і зник....

       Через кілька хвилин уся студія займалась балачками про скрутне становище групи, через деякий час цім питанням займались на інших студіях.
Співчували всі, але ніхто ніяких пропозицій не давав.
У суперечках п'ятихвилинка перейшла в годинку з чвертю. На збори до директора були запрошені головний інженер, начальник відділу безпеки, головний пожежник, та керівник ви званої бригади з міськепідемстанції по знищуванню шкідників.
За відповідну тарифну плату до знищення мух підключили ентузіастів з масовки.
- Бізнес рушій прогресу, і завжди є - Бізнес!...
Безапеляційні редактори, не сіло не впало, і отут свого носа встромили, - вони запевнили всіх;
- що без слогану, тобто девізу не зрушитися з місця, тому;
- Знищуйте мух усіма засобами!,
- - Які гасла, такі й результати!


- Гасла - це найголовніший рушій сучасності, - з ними завжди буде перемога над негараздами.
Одним словом, - проти ідеологів не попреш, - вони знають усе, але не знають як!…
- мабуть у цьому, така в них доля непорозуміння з дійсністю.
       Ну що з їх взяти?, - одним словом, - редактори. ...

...Головний напрям на знищення мух узяла на себе бригада епідемстанції.
Вона запропонувала новітні, закордонні, бінарні, димар ні, - класу "реванш".
Однією атакою газу, одним міцним ударом раз і навіки знищить все і всіх, тобто летючих та не летючих шкідників, але це коштує дорогого.

-... Годі балачок!...
Розуміючи обставини про наслідки зриву зйомок, директор - людина приткої долі та стійкого авторитету, сам миттю очолив евакуацію людей з павільйону.
Головний пожежник почав анти-пожежну підготовку.
Важке питання безпеки лягло на кремезні плечі начальника безпеки, бо з великим наступом на мух міг впоратись тільки він і тільки він з своїми биками. ...
За п'ятнадцять і шість десятих, тринадцять сотих хвилин була зроблена підготовка головного удару.
Всі були евакуйовані.

Андрію Тарасовичу прийшлось вийти до командного пункту - КП.
Група епідемстанції у своєму фантастичному знарядді нагадувала бійців з фільмів про космічні війни. Закривши шоломи, вони вбігли в павільйон. ...
По команді з КП;
- Вогонь!... Вони задіяли і розпочали атаку на мух. ...
- Балони сичали мов турбогвинтові двигуни.
Через кілька хвилин бригада прибульців вибігла з павільйону.
Головний пожежник у персональному шоломі, з усією відповідальністю щільно зачинів двері із словами: -
 … Знищимо всіх! ...

 ... Стояла тиша і радість на очах!...
Та раптом ... з внутрішньої сторони павільйону, - усі почули стукіт у двері.
У пожежника, ніби нечистий здув шолом з голови, він відлетів на метрів сім, і потім з жахом на очах прудко підбіг до дверей та відчинив....
До його ніг, разом з начальником безпеки, упав головний редактор студії....
Звідки і як вони туди потрапили, і що там робили?,- це таємниця з таємниць.
Сп'яніла парочка чи то від газу, а може і від чогось іншого,
мов карасі, на повні груди хапалися свіже повітря. ...
...Хтось визвав швидку допомогу.
Лікарі зафіксували отруєння якогось ступеню і розмахуючи актом перед обличчям очманілого начальника безпеки, відвезли бідолах у лікарню.
Мистецтво потребує жертв - і вони були.
... Усе йшло, як за планом. ...
.......Пройшов час. ...
Головний інженер увімкнув вентиляційну систему, яку освітлювачі охрестили словом "ніпель".
Гуркіт переконливо запевняв; - Порушники звукової тиші будуть знищені.
... Тридцять хвилин працювала система, але в кожного з присутніх пройшло
перед очима усі свідоме життя.
І ... ось ..- головний інженер запросив всіх до павільйону. ...
Ніхто крім працівників епідемстанції не наважувався війти.
Режисер був перший.
Він хапнувши на всю міць легенів повітря повів за собою групу. ...
...Тяжко було дихати тільки на початку.
       Люди не звірі, - до всього звикають, тим більш митці.
Так і звикли до пахощів отрути.
Як з'ясувалось, - митці не були самотніми.
       Бажання бачити отруєних мух на стелі, - зрозуміле, але таких мух була невелика кількість.
Більшість мух, очманілих як від допінгу, таке витворяли,
- це треба тільки бачити.
Розповзаючись по стінах декорації, вони зривались і у своїх скажених польотах демонстрували присутнім майстерність вищого пілотажу.
... Головне, - їх було в сотні разів більше.
Газ повикурював мух з усіх щілин.
Мухи з шаленою, наростаючою кількістю заповнювали павільйон. ...
Робітники епідемстанціі нічого не пояснювали, та були в розгубленому стані. Телефонний дзвінок терміновим викликом вихопив їх із студії, усі зрозуміли, що зникли вони на довго, або назавжди. ...
       
Час біг неймовірно швидко.
- Що скаже Зиновій?... Що скаже Президент? ... Треба щось робити...
       Треба щось робити. — виціджував показово, з себе директор студії.
Блідий режисер, ледь — ледь пересувався по подіум уму.
Масовка танула на очах.
У Зірки падав настрій.
До її відльоту за позбавлялося менше двох годин.
Весь час її викликали до телефону інші студії та міста.
І вона знову заспокоювала тих на тому кінці дроту світів шоу бізнесу.
Вона зробить усе, що буде в її силах.
Зірка починала збиратись у той шалений світ шоу-бізнесу, де чекали її з нетерпінням та надіями. ...
Як тільки від'їхала Зірка, один за одним, зникли всі....
В акторський кімнаті сидів засмучений - режисер.
Андрій Тарасович завітав до нього.
Він вчепився за нього, як утопаючий за соломину, - скаржився на свою режисерську вдачу. Говорив перебігаючи з однієї думки на іншу,
- Андрій не встигав слідкувати про що йдеться.
- Прокляття! ...Новорічної програми не буде! ...
Ой, що буде!... Що скаже Президент?... ''.
Андрій жартував;
- ну що ми за люди? ...
       - Як що?, - так хай скаже Президент. ...
Ніби в нього інших справ немає, як мухами на студії займатись, так і на пугача він не зовсім схожий. ...
       - ... Так що ні до чого, приписувати йому свої турботи.

Після деяких зусиль, Андрію вдалося режисера зорієнтувати до питань
які привели його до нього.
Вирішення зайняло небагато часу і вони заспокоєні вийшли з кімнати.
Біля дверей павільйону, разом з хутким директором студії, порався на доброму під питку тесляр.
Вони підішли до них.
Тесляр великими цвяхами з обох боків оббивав двері плакатами: -
- ... Муха ворог людини! ...
- ... Панове, знищуйте мух усіма засобами! ...
- ... Муха - це ворог кожного! ...
По плакату, знизу до гори, кволо, повзла величезна, сп'яніла муха.
Сміх охопив Андрія та режисера.
Тесляр дивився на них, як на божевільних.
Луна сміху заповнювала всі приміщення студії. ...

…Пройшло пів - року.
На черговому фестивалі режисер, як завжди був нагороджений призом та визнанням глядача.
...Так от, - чого тільки не буває на при кінці року?
- а тім більше в шоу – бізнесі при державній підтримці ....

Прийшла довгоочікувана Весна.
У цей день Андрій був гордий за свого приятеля режисера не тільки тому, що він заслужено нагороджений, але і тому, що він родом з Андріївського узвозу і був його земляком.

Вони часто обмінювалися думкою, про долі наших земляків,
- успішно працюючих на всіх континентах;
- у Канаді, Ізраїлі, США, ПАР, Австралії, Індії, Єгипті, Франції, Німеччині, Іспанії, Греції, Австрії, Росії, Китаї й Англії.
Переглядаючи касету, Андрій, як ніхто відчував корені його таланту, що виростали з його ДИТИНЦЯ з їх Андріївського узвозу.
Кожен кулик своє болото хвалить, - це істинно і так повинно бути, хіба можна не любити малу Батьківщину і принижувати своє Я, свій Дитинець. ...
Андрій був упевнений, - від того наскільки ми будемо відноситься до своєї малої Батьківщини, - до Дитинця, - залежить наш розвиток.
Велике виростає з малого.
Вулиця, будинок, квартира, родина, друзі, робота, професіоналізм - соціальне дзеркало.
У брудній квартирі, холодному будинку, засміченій і неосвітленій вулиці, на засміченому балконі та дворі не можуть жити і народжуватися незалежні, горді, талановиті, морально здорові люди. …
У таких місцях формується сіре, сумовите життя, що є передумовою для розвитку криміналу. Бруд фізичний, - породжує бруд моральний та стагнацію суспільства. Якщо в ній проростає талановите зерно, то це відбувається усупереч усіх норм і правил, а не завдяки їм. .