Догрався

- Ха-ха! Ти поглянь на цього Телепня, - сержант Бузько аж присів зосміху.- Гроші клянчить. Жебракує... Скільки вас учить, дурнів?
- Що поробиш, буває,- відізвався рядовий Сухоруков, чухаючи потилицю.
- Буває...- передражнив Бузько.- А погони для чого, оці рідні міліцейські?
Погони, я питаю? Вони годувати мусять,- підняв повчально пальця. - Я ось поки дійду додому - сотня в кармані, в акурат сотня. А коли повезе - то й дві, - добавив. -
Граючись. Бабки на дорозі валяються, не лінись, підбирай тільки.
- Теорія, - недовірливо кривиться Сухоруков. - Пачку цигарок свиснеш, ну там копійку ще якусь... А щоб сотня...
- Теорія? Б’юсь об заклад. Зараз вийду на перон, кілька хвилин ділов - і буде гусь лапчатий. Тут буде. Решта - діло техніки. От вам і бабульки.
- Давай! - махнув рукою рядовий Чалий, що посміхаючись слухав.
Бузько підвівся: - Фігаро тут, Фігаро там!- проспівав.
       Міліціонери лишились. Вони щойно прийшли на зміну Бузьку й були не в дусі: спати б, як усі добрі люди, а ти сиди, як дурень, жди чогось. – Охо-хо! - позіхнув Чалий.
- Глянем, - позіхнув в свою чергу Сухоруков, - як його погони нагодують...
Одначе він лукавив: погони годували й його, та й інших таких, як він. Може не так жирно, як патякав Бузько, але годували. Бог, він не фраєр, дивись і підкине щось. Особливо пізненько, то п’яничку якогось, то ще щось...
Чекати довелося не довго.- На ловця і звір, як кажуть!- чути голос Бузька. Ось і він, підштовхує розхристаного, переляканого мужичка. – Чого став? Не бійся, тут всі свої! - штовхнув у потилицю.
- Так,- усівся за стіл, підсунув листок паперу, для протокола ніби.- Документи! - гримнув.
- Ч-иї? - злякано мимрить затриманий.
- Дурника корчиш?
Затриманий довго риється в кишенях, плямкає та шмигає носом:- Н-ма, - розводить руками.
- Так... Бродяга значить... Прізвище?
- Свинухов.
Бузько осміхнувся:- Воно й не дивно звідки родом... Чого п’яний лазиш?
- Хто п’яний? – заїкається затриманий
- Що, я?- визвірився Бузько.- На двері поглядаєш? Не втечеш. В кишенях що? - штовхнув у груди. - Вивертай!
Свинухов засунув руку глибоко в кишеню, довго там нишпорив, дістав нарешті зім’яту п’ятірку й поклав на стіл. – Н-ма...
- Всього? - багровіє Бузько.- А заначив скільки? - підійшов впритул. - Дивись. Знайду... Підійми руки!
Затриманий мовчить.
- Руки!
Бузько обмацав Свинухова з ніг до голови.- Диви...Що все пропив? А в задніх?
- Повернись! Ага... А кажеш: н-ма! А це що? - замахнувся. - Не густо одначе, - кинув два червінці на стіл. - Пропив, ірод. Все пропив. А дітям,що понесеш, тварь? Я тебе питаю! – повернувся до столу. - Підпиши! - підсунув чистий листок.
Свинухов мимрить: - Не буду.
- Не хочеш?- завагався.- Ну й не треба! Розвернув затриманого до дверей і піддав коліном. – Геть звідси, тварь! Свинухов вилетів наче пробка.
- Ну,як?- хитро прижмурився.- Вчіться, салаги! Моя школа. Кіт наплакав, - кивнув на стіл. - Одначе, біжіть за пляшкою!
Сухоруков дістав заготовлену на ніч пляшку оковитої, поставив на стіл.
- О-о!- потирає руки Бузько.- Защипніть двері!
- Ми, одначе на службі...- почав непевно Чалий.
- Ми завжди там,- відмахнувся Бузько.- В ліс не втече!
- Хіба по одній – і баста,- оправдовується Сухоруков, розливаючи.
Перехилили, загризли пряником.
- Два червінці! - стогне Бузько. – Всього... вимазався тільки, - глянув на свої руки.- Чергуйте! Ні пуха!- підвівся.- Я побіг, вовка ноги кормлять! Ха-ха!
Але біг не довго. Завернув до кіоска. Там пропив червінці Свинухова, сяк-так загриз, побрів через парк. П’яних не видно, стало скучно. Що робить? Побрів в бокову алею. Не лавочці парочка. “Цілуються”- гидливо зморщився й шмигнув у кущі. “Лижуться! А ти жди... - відмахнувся від комара. – Я терплячий, зачекаю! Ну, давай вже, вона готова, тягни в кущі... травка, таке інше... Йдіть вже, йдіть”, - мимрить, трясучись від нетерплячки.
Хлопець раптом підвівся, дістав телефона. - О-о!- радіє Бузько. - Кльовий! Поки твій, а буде мій. Куди?- аж засичав, коли той віддав телефона дівчині. –Ех! - зітхнув роздратовано. - Іди сюди, голубчик, іди! - зціпив зуби.
Шелест листя: хлопець зупинився майже поряд.
“Здоровий, гад! Ага, дістає... Але дарма, не таким роги скручували! Дістав... Пора!”
- Ти що тут! - з-за куща йому Бузько і став поряд.
Хлопець повернув голову.
- Не чуєш?- Бузько йому.
- Не заважай, ідіот!
- Я ідіот? Та ти... та я тебе, сука... - почав підстьобувати кийок. - Та ти в мене... -не доказав. Кийок опинився в руках порушника. - Ой! - заорав: кийок влігся від плеча через усю спину і Бузько кубарем викотився майже до ніг дівчини. - Ха-ха! - регоче та. Слідом вилетіла міліцейська палиця, за нею викотився кашкет...
- Тікаєм, - хлопець взяв дівчину під руку, - поки мусора не налетіли.