Що таке щастя?

Що таке «ЩАСТЯ»? Відповідь на це дуже складне запитання я спробую пояснити у цьому творі…
       …Це було у післявоєнні роки. З історичних даних нам відомо, що після страшних років 1941 – 1945 на виснажену Україну насунулась ще більша напасть – ГОЛОДОМОР. Це слово вже взяло за правило навівати жах на кожного, хто його вимовить. І це зовсім не дивно! Адже скільки лиха воно принесло людям! Скільки лиха воно принесло українським землям! Ще й досі старі люди розповідаючи про це, здригаються, бо це справді було нестерпно!
       Здавалося б, до чого тут щастя? Хіба у людей була якась радість у цей період життя?! Виявляється була. Ось послухайте…
       …Оксанці було тоді ще 17 років. Вона дуже хотіла навчатися у школі, отримати вищу освіту. Але де там! Хіба у ці часи лише про освіту думати? Зараз потрібно працювати, бо не виживеш! До того ж це був обов’язок кожної людини. Та якби ж за ту працю хоч давали заробіток! Так, ви мене правильно зрозуміли, у часи голодомору люди працювали майже задарма! Лише одиниці з тисяч отримували винагороду за свою працю. Виникає питання: а де ж поділася справедливість, про яку всі дуже багато говорили? Так, з настанням біди вона безслідно зникла.
       Щоб хоч якось боротися з голодом, Оксана пішла працювати на поле. Вона не була ледачою і розуміла, що працювати треба навіть через «не можу». Але це вже було занадто! Ну хіба це не знущання: селяни рано вранці вирушають на роботу, цілий день тяжко працюють у суворому режимі, їх не годують і будь-яке порушення правил обертається тижнем безоплатної, даремної роботи? Все ж таки вона мусила заробити хоч трішечки зерна для своєї маленької сестрички та хворої матері, які вже тиждень нічого не їли…
       Вона пропрацювала декілька днів. Яка це була сумлінна робота! А як же інакше? Все це робилося для одної мети: подарувати своїм рідним надію на виживання. І ось надвечір, коли дівчина закінчила обробляти свою чималу ділянку, наглядач підізвав її до себе і обережно передав їй невеличкий мішечок, розміром з дорослий кулак, але туго набитий: «Ось, тримай! Це зерно. Я бачу, як ти старанно працюєш і знаю про твою рідню. Але нікому не говори, бо тоді нам обом буде дуже погано!» Схоже, це був перший у кого прокинулась СОВІСТЬ.
       Оксана остовпіла. У неї ніби відібрало мову, але вона змогла вимовити одне єдине слово: «Дякую!» Дівчина окрилена побігла додому. У неї відновилися всі втрачені сили. Ось вона, НАДІЯ! Надія на те, що матері, їй і сестрі ще вдасться пожити! Вона дійшла до своєї мети! Вона щойно подарувала трішки життя рідним, а що може бути краще за це?! І від цього Оксана була ЩАСЛИВА по-справжньому!...
       …Звісно, це ще незакінчена історія. Адже сьогодні дівчині пощастило, а завтра можливо й ні. Це скільки їй ще доведеться працювати заради іншого мішечка з зерном. І немає ніякої гарантії, що їй його дадуть! Це ж ГОЛОДОМОР! Але я хочу повернутися до мого питання: «Що таке «щастя»?» На мою думку, відповісти, що таке щастя – взагалі неможливо! Але потрібно зрозуміти, що для всіх людей воно різне!