Татове слово

Де б я не була, що б не робила, я знаю, що є таке невелике тихе місце на планеті, у якому є люди, що зрозуміють тебе, допоможуть у важку мить.
       Батько й мати – найдорожчі люди для кожного. Моя мати дала мені життя, навчила любити людей і природу рідного краю, шанувати себе та народні звичаї, дружити та бути відданою, чесною, доброзичливою.
       Дуже важливо, що є родина. Бо лише найдорожчим людям я справді потрібна.
       У мене з татом склалися дуже хороші стосунки. Він завжди мене зрозуміє, підтримає, допоможе у складній ситуації. Мій тато завжди говорить, що доброта і любов – найбільша чеснота, найкраща людська якість. Він учить мене прощати, ніколи не відповідати злом на зло.
       У деяких родинах буває так, що діти бояться свого батька. Мій же ж тато – дуже добра, м’яка людина, яка ніколи не посміє підняти руку на дитину. Він ніколи не сварить мене, навіть якщо я вчинила погано. Татко спочатку вислухає, а потім, якщо я не права, спокійно пояснить, розкаже, навчить, у чому моя помилка.
       Мій батько вибрав собі благородну професію – він лікар. Хіба це не чудово? Яке ж це щастя – дарувати людям життя, бачити щасливі обличчя врятованих! Навіть якщо людина безнадійно хвора, то він завжди поговорить з нею, підбадьорить, розповість, що не все так погано. Після того, як він виходить з палати, то на хворих приємно дивитися: нещасний вираз обличчя стерто і вони знову радіюють життю!
       Коли батько навчався в інституті, то на лекціях говорили: «Якщо після візиту до лікаря хворому не стало легше, то ви – поганий лікар». Мається на увазі, що добре слово також являється гарними ліками. Я пишаюся ним!
       Дуже багато часу в тата відбирає робота. Але все таки він знаходить декілька днів, щоб відпочити зі мною та мамою. Ми разом ходимо на риболовлю, відпочиваємо біля морського узбережжя. Ми його дуже-дуже любимо!