Навкруги нас

       
Зал. У ньому достатньо людей для виснаження кисню, всі зжаті, мокрі тіла з відразою доторкаються одне до одного. Періодами з нього летять нецензурні вислови, деякі курять вже не першу цигарку. Вікна були забиті, а біля дверей стояла охорона. Всі дивилися на сцену і час за часом чекали на зміни. Раптом, з*явились відносно нові звуки, то скоріш були витончені підбори які повільним кроком виходили до мікрофону. Це була жінка, років до 30, юбка у формі олівця світло-персикового кольору, такий же короткий піджак. Під яким була тоненька, навіть казалося марлева блуза. На очах були сонячні окуляри. Волосся було світле, пряме і рівномірно укладене. На окуляри спадала чолка. Витончений силует підійшов до середини сцени. «кхе-кхе»- і пронизливий звук колонок. Люди за секунду встали в ряди, як армійська рота один за одним стояли в колонку з блаженственими очами дивлячись на пані. Деякі з них трималися з останніх сил, боячись втратити свідомість і зруйнувати парад « Я хочу встановити нові правила…»- продовжила жінка. Потрясіння і захват були в очах неформальних дітей, таке відчуття, ніби вона казала молитву. Вона зняла окуляри, її блакитні очі бігали по залу, але вона впевнено диктувала правила позбавлення демократій, скорочення прав і можливостей для них. На обличчях людей ще й досі не відходив стан захвату, було таке відчуття що «раб»- це як їхне покликання. Вона єхидно посміхалась відчуваючи силу в своїх діях, вона користувалась всім, вона для них і була законом і ідеалом його відтворення. Але раптом з останіх рядів «рабів» вийшла дівчина, повільним кроком вона наблизилась до виходу. « я розчарована в Вас! ХТО ви? Зневажаю ваші ідеалі і тебе, раби без вільної думки на існування! Краще померти чим бути її!»- сказала дівчина. Знайшовши на підвіконні попільничку, вона затушила цигарку і незважаючи на охорону і прилюдний шок, вийшла хлопнувши дверима. Тиша. Нерозуміння дійсності. Всі споглядали на двері. Озирнувшись на сцені не було вже їхнього ідеалу. Вони самі, покинуті, відчужені, приречені - «раби».

«НІ ЗАКОНАМ, ЯКІ ЗАБИРАЮТЬ НАШУ ДЕМОКРАТІЮ, КРАЩЕ СТАТИ АНАРХІСТОМ ЧИМ ДОКОРЯТИ ЄДИНОМУ ІДЕАЛУ,СХАМЕНІТСЯ!»