Катруся i гном

Катруся i гном
(фрагмент книги)

У повсякденному житті досить часто трапляються дива. Одного разу, у звичайний день, дівчинка Катруся познайомилася з гномом Васильком. Тоді і розпочалася дружба маленького чоловічка та дівчинки. І їх пригоди...
________________________________
- Доню, ти посуд помила? - від маминого голосу навіть голуби, які дзьобали за вікном із годівниці просо, здивовано підняли голівки.
- Авжеж помила, - тихенько відповіла Катя.
- А шкільні завдання зробила? - продовжувала допитуватись мама.
- Завтра ж неділя, й у школу йти непотрібно, - відповіла дівчинка і, зітхнувши, почала розмірковувати: "Чому ми не можемо просто про щось погомоніти? Чому постійно лише прибирання, школа?.."
- Ну, неможливо з тобою розмовляти: у тебе то часу на мене не вистачає, то ще щось... - буркнула мама і вийшла з Катіної кімнати.
"От чому, чому вона така? Я ж іще дитина! Я розуміння хочу, турботи! Чому ми не можемо разом повчити уроки, поділитися таємницями?.. Чому?" - і прозорі краплинки одна за одною побігли вниз по щічкам дівчинки.
- Чому розревілася, мала?
- Ой, - від несподіванки навіть крапельки на щоках підстрибнули і зупинилися. - Я тебе не бачу. Ти хто? - Катя здивовано оглядалася навколо, але нікого не було. "Привиділось", - сказала собі подумки і продовжила складати одяг для ляльки у шафу.
- Ні, ну ви тільки погляньте на неї, - сміючись, пробуркотів голос. - Я до неї у гості завітав, а вона навіть чаю не пропонує.
Катя завмерла. Вона вже зрозуміла, що це їй не привиділося, і у кімнаті дійсно хтось є. Але хто? Мама у себе, татко ще не повернувся з роботи...
У розпачі, Катя озирнулася і...
- І чому б я так витріщався? запитав маленький чоловічок.
- Ой, - дівчинка аж підстрибнула, - Ти хто?
- Хто-хто? Дід Пихто! - розсміявся незнайомець, і стрибаючи на одній нозі, заспівав:

Я хороший і не з’їм
На хмаринці в мене дім.
Добрі справи я роблю,
Смакувати чай люблю.

Катруся посміхнулася:
- А ти і співати вмієш? - запитала Катя і радісно заплескала у долоні.
- Еге-ж! - підморгнув гном.
- А я Катя, - дівчинка простягнула назустріч гному руку.
- Василько, - поважно представився маленький чоловічок.
Минуло декілька хвилин, перш ніж оговтавшись від здивування, Катруся змогла знову запитати:
- А як ти сюди потрапив?
- Як, як? - задоволено примружившись, Василько заспівав:

Я краплинку осідлав
Дядька-голуба спіймав
Через кватирку я ввійшов
Ось так тебе я і знайшов...

_______________
ISBN 978-966-361-282-9
© Гуркіна Н.А., 2008