Ескарго уривок з роману Софiя

Наступним шедевром слугувало щось зване ескарго. Оскільки і м'ясо, і риба, і куряча грудинка, попередньо замариновані і приготовані в такий дивовижний спосіб, що годі було розрізнити, що ж, власне, поклали тобі в тарілку, на смак перевершували усякі сподівання, Софія сміливо узялася до нового блюда. Воно являло собою шматочки якогось тугого м'яса і мало присмак часнику.
- Як, принцесо, смакує?
- Ще б пак! – показала очима до неба пані з повним ротом. Прожувавши, насмілилася запитати:
- А з чого це роблять?
Офіціант вихопився перш ніж Борис Аркадійович встиг замкнути йому рота:
- Це виноградні равлики у часниковому соусі!
Софії так і заціпило. Що робити далі – ковтати вже пережоване чи ні?
От у чім питання, Гамлет його привидові в печінку!
О Даніє нещасна, чи ж тобі траплялася предивная нагода язик свій осквернить у такий спосіб? Паскудством невпрожованим огидно? Оце ж якому в біса негодяю прийшла у хвору голову премудра ідея наловить у себе вдома, в садку слизьких і бридких слимаків? Їй намочить відтак в свинячій слині, а потім, якусь хвильку поваривши, а чи й сирими, утопить ув оцті, щоб корчились у муках передсмертних, щоб їм, сердешним, вилізали очі і роги відпадали у годину жахливого смертельного страху? І задля чого всі оті страждання? Для чого божа твар, мабуть, корисна, бо інших на землі і не буває, повинна шлях свого життя малого у часниковім смороді скінчить? Щоб кілька тупорилих ідійотів, могли, сплативши трохи залененьких, поласувать слизьким холодним трупом нещасного садового створіння, котре жило собі у виногронах, нікому зла при тому не робивши, свою хатинку на горбу носило, аби носила вас нечиста сила!
Цей монолог у стилі неповторного Олеся Подрев;янського Софія сотворила в голові між двома рухами щелепами. І тільки дух непоборного, вічно поперечного галицького “Не дамся!”, дозволив їй не лише проковтнути слизькі холодні трупи нещасних виноградних слимаків, які не знайшли собі іншої долі, аніж залізти до неї в тарілку, прикинувшись присмаченою часником стравою, але й посміхнутися при тому:
- Дуже смачно, дорогий Борисе Аркадійовичу!