Рiдне мiсто

Сочинение о моём родном городе. Олимпиадное сочинение
 

Описуючи своє місто, я не буду вживати епітета "гарне". Бо красу шматочка моєї Батьківщини неможливо побачити, її необхідно відчути.
 Хочеться просто йти вулицями міста, шурхотячи листям під ногами, йти і не зупинятися, йти туди, де був сотні разів і йти до невідомого. Але крокувати саме своїм містом. Хочетсья зупинитися на хвильку і відчути, як вітер колихає липи в унісон з твоїм серцебиттям, почути, як у небі летять птахи, співаючи тривожні й сумні пісні. І всі твої думки линуть у те синє-синє небо, місцями затягнуте колкими хмарами, але ще осяяне лагідним сонцем над обрієм.
 Шевченка, Революційна, Володарського, Гоголя... кожна вулиця, кожний провулок манливо в*ється містом, закликаючи вимкнути телевізор і вдихнути краплю справжнього життя. Наше місто змінювалося, але любов до нього залишалася незмінною. Тополі... Пам*ятаєте величні тополі на Революційній? Потім цих гігантів замінили липами, не менш статними і життєдайними. А тихі двори на Шевченка? Все моє дитинство минуло тут, на стареньких, але безмежно цікавих дитячих майданчиках, у пошуках скарбів у пісчаних дюнах між дерев за будинком.
Як власне майбутнє, так і своє місто будуємо тільки ми. У якому середовищі забажаємо, у такому і житимемо. Тільки прикро, що деякі особини з сучасної молоді не рахуються з мріями оточуючих, руйнуючи будівлі, псуючи пам*ятники, знищуючи природу. Але доки нас більшість, ми маємо змогу зробити рідне місто кращим!