Нам забагато не буває,
Завжди у пошуках чогось,
Ми марно щасття витрачаєм,
Безболісно його вбиваєм.
Ми мало дякуєм за те,
Що взавтра будем відчувати:
Кохати палко, запевняти, радіти дітям і батькам,
Ясному небу і зіркам.
Нам біль душі затьмарив очі.
Нам стали ближчі темні ночі,
А не ясний, чарівний день,
Що з нами станеться тепер?
Невже за гроші продамося, щоб краще в золоті жилося?
Невже замінимо кохання, на пристрасну, їдку оману?
НЕВЖЕ ЗАПЛЮЩИМ НА ВСЕ ОЧІ,
і станем рахувати гроші
С тим поруч, хто бідніше нас?
Який бридкий, ганебний час!
Ми маєм право бути вище,
І крокувати лиш вперед,
Бо наздогоне дуже швидко,
Занепад нас, занепад нас!
Нам забагато не бува
© Copyright: Татьяна Горбанец Браило, 2008
Свидетельство о публикации №208103100554
Свидетельство о публикации №208103100554
Рецензии
Чудовий вірш, одне бракує -
Що "Склянка часу" не рифмує :)
Так, дивний нині день і час -
Але ж читаємо ми Вас!
Андрей Рябоконь 25.01.2011 17:29 • Заявить о нарушении
Що "Склянка часу" не рифмує :)
Так, дивний нині день і час -
Але ж читаємо ми Вас!
Андрей Рябоконь 25.01.2011 17:29 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.