Як важко робиться душі,
Коли вона себе не знає,
Коли в середині, в тиші,
Кричить про те, чого жадає.
А я не можу це почути,
Вже прислухаюсь…,-ні, все марно.
Так сильно хочу я відчути,
Що треба їй, щоб жити гарно!
Вона кричить, мабуть не знає,
Що поряд те, що треба їй.
А розум гасне, засинає,
І вже нема ніяких мрій.
Всі мрії зникли в одну мить,
Розтанули як сніг весною…
Мені погано, мені болить,
Скажіть, що сталося зі мною?!
Себе я хочу зрозуміти,
Чи так тече моє життя?
А може треба щось змінити…?
Мабуть що ні,…не знаю я.
Отак лежу собі й гадаю,
Навіщо взагалі я є?
Вже спати хочу, засинаю…
Якесь сумне життя моє.
Заснула. Ранок. Сонце сяє,
Промінчик знов збудив мене.
Сумлінь ніяких вже не маю,
Я жити хочу - це головне!
Як важко...
© Copyright: Сакина, 2008
Свидетельство о публикации №208111200684
Свидетельство о публикации №208111200684
Рецензии
