Велична постать преді мною
Постала як зрозумів я суть
Цього одвічного двобою
Всього життя як люди мруть…
За принципи підступні
Що до могили зводять їх
За мрії, що блиснули
І не туди їх навернули
На страшний і дволикий гріх.
Так, люди мруть за ідеали
Які усе їхнє життя
На шлях той інший повертали
Що криє в собі те гнилля
Де всяя завість і брехня
Мов кліщем вчепиться…
У душу добру ще твою
Не заплямуй її одну. (27,10,08)
***
© Copyright: Билак Ян, 2008
Свидетельство о публикации №208112100723
Свидетельство о публикации №208112100723
Рецензии