На ясному світанні поклялась я любити,
Світанковому сонцю обіцянку дала я,
І повір, що без тебе не мислимо жити,
І стою край дороги – ще й досі чекаю.
Та нехай це чекання не перше, не чисте,
Розливається в грудях болюча туга,
Під ногами давно погоріло все листя
Від прокляття якогось – осіння недуга.
Молодим непорочним чуттям пройнялася,
Мабуть, вдруге, і билося серце,
Як тоді, коли з поглядом вбивчим зійшлася,
Все було як тоді, ніби вперше.
Опускалися руки, неслися водою,
Ніби листя одірване тіла людського,
Лиш коротка та мить, де зустрілись з тобою,
Спопелилась на сонці від болю такого.
Я б могла не клястися, не в тому тривога,
Я б могла не прощатись із сонцем востаннє;
Вороття не було вже і життєва дорога
Повернула в минуле, як перше кохання.
30.04.2006
Перше кохання
© Copyright: Твоя Любимая, 2008
Свидетельство о публикации №208120300303
Свидетельство о публикации №208120300303
Рецензии