За вікно відпустили пелюстку;
Грізний вітер її підхопив
І поніс вдалечінь по дібровах,
І плачем її дощ окропив…
Квіти пахнуть весною, не в’януть,
Серце з ними завжди молоде,
І дарунку цьому не важливо,
Що обличчя зізнанням бліде.
Поцілунки, як ніжні троянди,
Злі обійми, гарячі думки
Напувають окрилені щастям
Молоді і грайливі роки…
Сльози знову буятимуть в травах,
І колючо заколють у груди шипи,
Нагадає їх запах – запах літа,
І на мить повернуться думки.
Жаль, що дуже недовга хвилина,
Не згадати того відчуття,
Як то вперше тремтячим пелюстком
Забриніло в очах сум’яття…
Квіти в кожного в серці свої – особливі,
І, можливо, у декого сірі, бліді,
Та не варто їх з рук викидати,
Вони швидко спливуть по воді…
За вікно відпустили пелюстку;
Грізний вітер її підхопив
І поніс вдалечінь по дібровах,
І плачем її дощ окропив…
06.05.06
За вiкно вiдпустили пелюстку
© Copyright: Твоя Любимая, 2008
Свидетельство о публикации №208120300309
Свидетельство о публикации №208120300309
Рецензии