Дарма, що я співаю птахом в грізний дощ,
Дарма, що темрява живе моїм диханням,
Не повен день чарунку і любові – тмин;
Буденним тріском все горить, чеканням.
Байдуже йдеш, але ж усмішки поруч,
Зривають гнів твій і ведуть вперед,
Лиш тихо стягнуться вуста, зомліють,
Багато ще; всьому на світі свій черед.
Сьогодні день, якого всі давно чекали,
Полин гіркий розмив людські чуття,
Я знаю, що сміятись грімко мушу.
Навколо весело, щасливо – це життя!
Сміятися?! Навіщо? Якщо в душі я порадію
За тих, хто й досі в гіркоті німій,
І тихо – тихо десь сміятимусь у квітах,
І заспіваю в честь собі – душі своїй…
Душi своiй...
© Copyright: Твоя Любимая, 2008
Свидетельство о публикации №208120300311
Свидетельство о публикации №208120300311
Рецензии