Вже сім годин – тебе зі мною ще немає,
В душі моїй так пусто, як ніколи,
Чиюсь поєзію у голос я читаю,
Щоб розтопити всі набуті болі.
Невже сьогодні ти не поспішаєш?
Невже я й досі марю цим чеканням,
Для мене шурхіт за вікном зриває серце, знаєш?
І мить для мене – мить остання…
І знаю, що довіку ланцюгами,
Як снами, ми з тобою скуті,
Мене немов побили батогами
Всі сили днів, розлуками роззуті.
І біль в душі, немов чиєсь прокляття,
Стискає груди, дихать не пускає,
Коли ж увірветься у двері щастя?
Коли ж прийдеш – я так тебе чекаю…
Можливо інша зігрівається тобою,
В тобі тепла, як сонця, вистачає,
Повір, я їй не стану ворогом чи злою,
Вона тебе всерівно не кохає.
Прийди… немає у житті хвилини
Такої гарної, як очі твої сині,
Коли ми разом, разом щохвилини,
Тоді й на світі ми одні – єдині…
Я так тебе чекаю
© Copyright: Твоя Любимая, 2008
Свидетельство о публикации №208120400355
Свидетельство о публикации №208120400355
Рецензии